Права людини й реінтеграція окупованих територій

Після обрання у 2019 році Президента України та нового складу Парламенту деокупація та реінтеграція окупованих територій заявлені в порядку денному як першочергові завдання. Фокус роботи парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розширено питаннями деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій[1]. Додатково в жовтні 2019 року у Верховній Раді України (далі – ВРУ) створено Тимчасову спеціальну комісію з питань формування та реалізації державної політики з відновлення територіальної цілісності й забезпечення суверенітету України, проте у відкритому доступі немає інформації про її діяльність[2].

Відбулися зміни й у структурі Уряду. У вересні 2019 року Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі – МТОТ) реорганізовано шляхом об'єднання з Міністерством у справах ветеранів України в Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Попри відсутність підтримки цього рішення як серед ветеранської спільноти, так і серед переселенців, не можна не відмітити значний прогрес, досягнутий ним у розв’язанні низки багаторічних проблем. Серед основних досягнень можна виділити суттєве спрощення порядку перетину лінії розмежування та адміністративного кордону з окупованим Кримом дітьми[3]; ремонт та обладнання сервісних зон на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (далі – КПВВ) з окупованою територією Криму[4]; затвердження списку товарів, заборонених для перевезення на тимчасово окуповані території Донбасу (замість списку дозволених)[5] та інші.

У березні 2020 року Уряд Олексія Гончарука Парламент відправив у відставку. Новий Кабінет Міністрів України (далі – КМУ) скасував раніше ухвалене рішення про об’єднання міністерств. Утім, замість відновлення МТОТ створено Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, очільник якого, Олексій Резніков, отримав в Уряді посаду Віцепрем’єр-міністра, що відповідає загальним рекомендаціям громадських організацій та переводить розв’язання питання реінтеграції на новий політичний рівень. Окрім того, у травні Олексія Резнікова призначили першим заступником глави делегації України для участі в Тристоронній контактній групі[6]. Утім, попри  посилення політичної ваги очільника, структурна розбудова самого міністерства відбувається вкрай повільно.

Позицію Президента України в питанні реінтеграції посилено. Так, по-перше, своїм указом він розширив завдання Представництва Президента України в АР Крим, зокрема закріпив за ним розробку стратегічних програмних документів з питань деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Криму та напрацювання пропозицій щодо концепції перехідного правосуддя[7]. По-друге, Президент України створив Комісію з питань правової реформи, одна з робочих груп якої опікується питаннями реінтеграції тимчасово окупованих територій[8].

На початку осені 2019 року в законодавчій та виконавчій гілках влади, а також в Офісі Президента України сформовано робочі структури, які відповідають за реалізацію питання реінтеграції окупованих територій. Утім, питання системної роботи та координації цих структур для досягнення заявленої мети є відкритим.

Так само відкритим залишається питання про бачення мети та засобів реінтеграції, її стратегії. Його відсутність унеможливлює цілісний підхід до розв’язання окремих проблем системного характеру, які можуть суттєво впливати на реінтеграцію. Серед таких питань – забезпечення реалізації права на соціальний захист постраждалих від конфлікту осіб. Насамперед ідеться про механізм виплати пенсії громадянам, які проживають на окупованих територіях, у тому числі маломобільним особам. Також важливим є питання документів, які видані на окупованих територіях. Ідеться не тільки про створення позасудового механізму оформлення українських свідоцтв про народження або смерть, які відбулися в окупації, але й про визначення процедур використання інформації з документів, виданих на тимчасово окупованих територіях, зокрема документів про освіту, медичних довідок, довідок, які підтверджують період праці, судових та нотаріальних документів тощо. Також проблемним є відновлення втрачених документів, виданих на тимчасово окупованих територіях до початку збройного конфлікту (паспорти, документи, що підтверджують право власності тощо).

Великий блок питань пов’язаний з економічною діяльністю на окупованих територіях. Так, створення вільної економічної зони «Крим» призвело до дискримінації кримчан, що продовжують вважатися нерезидентами в податковій та митній сферах. На окупованих територіях Донбасу після фактичної заборони провадження економічної діяльності підприємці, які продовжили там працювати, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності на підконтрольній Уряду України території за звинуваченнями у фінансуванні тероризму[1]. Водночас фактично відсутні як можливості контролю за економічними процесами, так і можливості гарантувати право власності фізичним та юридичним особам на тимчасово окупованих територіях з боку України.

Низка питань, які ще розв’язувалися станом на початок березня 2020, досі залишаються на цій стадії. Зокрема, ідеться про запровадження дієвих механізмів компенсації збитків, завданих пошкодженням чи руйнуванням житла внаслідок збройної агресії; комплексну підтримку осіб, позбавлених свободи внаслідок конфлікту; запровадження адміністративного позасудового механізму визнання фактів народження і смерті, які відбулися на окупованих територіях тощо.

Новим викликом для української влади стала пандемія COVID-19. Карантинні обмеження, запроваджені в березні з метою недопущення розповсюдження COVID-19, передбачали фактичне припинення роботи КПВВ з окупованими територіями. Це призвело до роз’єднання сімей, обмеження доступу до медичної допомоги, отримання ліків тощо. Водночас дії з реагування окупаційних органів влади на пандемію COVID-19 лише ускладнили ситуацію на окупованих територіях та призвели до нових порушень прав людини. Зокрема, перетин КПВВ залишається суттєво ускладненим навіть після відновлення їх роботи з боку українського уряду. Російська Федерація, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, не забезпечила необхідний рівень роботи санітарних і лікарняних установ і служб та громадської гігієни на окупованій території Криму для боротьби з поширенням COVID-19[2]. Така сама ситуація спостерігається й на окупованих територіях Донбасу.

Станом на початок липня 2020 року помітний прогрес досягнуто у сфері забезпечення доступу до освіти мешканців окупованих територій. Так, 3 липня ВРУ ухвалила закон[3], який передбачає суттєве розширення можливостей для вступу до закладів вищої освіти осіб з окупованих територій: вони можуть вступати без складання зовнішнього незалежного оцінювання до будь-яких закладів освіти в межах визначеної державою квоти (цього року було виділено 13 тисяч місць). На жаль, прогресивні законодавчі зміни поки що суттєво не позначилися на кількості вступників з окупованих територій. Це сталося через запроваджені карантинні обмеження перетину КПВВ у зв’язку з пандемією COVID-19, а також внаслідок умисних дій окупаційних органів влади, які без обґрунтованих причин забороняли молоді виїжджати на підконтрольну Уряду України територію[4]. За результатами основного етапу вступної кампанії станом на 31 серпня рекомендацію до зарахування на бюджетні місця отримав 321 вступник із Криму і 1008 вступників з Донбасу. Вступна кампанія для мешканців окупованих територій триватиме до 23 жовтня.