Підвищити довіру до судів: чому Україні потрібен класичний суд присяжних? Інтерв’ю з юристом Романом Смалюком
Суд присяжних підвищує довіру громадян до судової системи, збільшує об’єктивність судових рішень і знижує корупційні ризики. В Україні суд присяжних формально є, але він далекий від нормально функціонуючої моделі. Тому зараз у Верховній Раді на розгляді перебувають одразу три групи законопроєктів, аби виправити цю ситуацію. Про специфіку цих документів і переваги запровадження в Україні класичної моделі суду присяжних ми поговорили з експертом Центру політико-правових реформ Романом Смалюком.
— Пане Романе, що таке суд присяжних і навіщо він необхідний в Україні?
— Стаття 124 Конституції України визначає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Формально в Україні є суд присяжних, але за своєю суттю він більше нагадує інститут «народних засідателів», оскільки присяжні, якими є жителі території, на яку поширюється юрисдикція суду, вирішують справу разом із професійним суддею. Сьогодні присяжних залучають до розгляду окремих категорій цивільних (визнання особи недієздатною, усиновлення, ін.) та кримінальних справ. Наприклад, кримінальні провадження розглядаються двома професійними суддями та трьома присяжними, які в нарадчій кімнаті спільно ухвалюють вирок. Усі питання при ухваленні вироку вирішуються більшістю голосів, тобто, здавалося б, присяжні мають переважне право голосу.
Проте, ухвалюючи вирок, суд має дати відповідь на складні юридичні питання, які вимагають досконалого знання норм законодавства. Оскільки присяжні не є практикуючими юристами у сфері кримінального права, то дати обґрунтовану відповідь на такі питання їм надзвичайно складно. У такій ситуації двоє суддів через свій професійний досвід мають істотний вплив на позицію трьох присяжних.
Проведене у 2019 році дослідження практики судів присяжних не зафіксувало активну участь присяжних у судовому процесі та в цілому засвідчило неефективність такої моделі. Соціологічні опитування, проведені у 2018–2021 роках також показали, що більшість професійних правників вважають, що інститут присяжних в Україні потребує реформування.
Суд присяжних у класичному розумінні (т.зв. «англо-саксонська модель») — це суд, у якому звичайні громадяни, які не є професійними юристами, вирішують питання щодо винуватості особи у вчиненні злочину незалежно від професійного судді. Тобто, судове засідання веде професійний суддя, і в окремому місці перебувають присяжні, які слухають виступи сторін захисту та обвинувачення, присутні при дослідженні доказів, допиті свідків.
Після цього вони самостійно, без професійного судді, видаляються в нарадчу кімнату, де ухвалюють вердикт, у якому мають відповісти на ключові питання справи, зокрема, чи доведено, що:
мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;
обвинувачений вчинив це діяння;
обвинувачений винний у вчиненні цього діяння.
У своєму вердикті присяжні не мають наводити положення законодавства чи докази, на підставі яких вони прийшли до такого висновку.
На підставі вердикту присяжних професійний суддя ухвалює вирок. Вердикт обов’язковий для судді, тобто суддя не може визнати винуватою особу, яку присяжні виправдали. Роль судді зводиться до того, що він вирішує решту юридичних аспектів справи: призначення покарання, відшкодування шкоди та судових витрат, тощо. Саме таку модель пропонують законопроєкти, які наразі перебувають на розгляді у Верховній Раді.
— Які переваги від того, що пересічні громадяни долучені до судового процесу?
— Ключовими перевагами суду присяжних є:
Підвищення довіри як до правосуддя в цілому, так і до ухваленого судом рішення, адже саме рішення буде ухвалюватися мешканцями територіальної громади. Тобто, вирок ухвалюватиме не умовний суддя, якого призначили десь у Києві, а твої друзі, знайомі, люди, які живуть із тобою в одному населеному пункті. Це буде сприяти також підвищенню рівня правової культури суспільства, бо якщо в людини є обов’язок бути присяжним, то вона вже буде більше цікавитись діяльністю правосуддя.
Підвищення об’єктивності рішення. Справа вирішується не одним чи трьома суддями, а певною кількістю випадково вибраних людей, з різним життєвим досвідом, уявленнями та цінностями.
Зниження корупційних ризиків. Позапроцесуально вплинути на думку 7, 8 чи 12 присяжних, яким не можна погрожувати дисциплінарною скаргою або «поскаржитися» голові суду, набагато складніше ніж на думку одного чи трьох суддів.
— А хто може бути присяжним? Чи передбачається добір або конкурс?
— За чинним законодавством присяжним може бути громадянин України, без судимості, віком від 30 до 65 років, який володіє державною мовою та постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція суду. Присяжними не можуть бути народні депутати, судді, поліцейські, державні службовці, адвокати, нотаріуси, та ін. Своєрідний добір відбувається, оскільки спочатку перелік громадян, яких пропонують включити в список присяжних, затверджується місцевою радою і вже на його підставі ДСА формує список присяжних для відповідного суду на три роки. Бути присяжним — це право, тобто, особа може бути включена до списку присяжних лише за її згодою.
За потреби, із цього списку, випадковим чином обираються особи, які можуть бути залучені до судового розгляду. Зокрема, у кримінальному провадженні, у цілях відбору присяжних для розгляду, суд викликає сім осіб, з яких відбирають трьох присяжних.
Законопроєкти, які розглядаються Парламентом, передбачають концептуально інший механізм. За ним, списки присяжних формуватимуться Державною судовою адміністрацією (ДСА), без участі місцевих рад, на підставі даних Державного реєстру виборців. Згода особи на включення до такого списку не вимагатиметься, тобто, бути присяжним стане обов’язком, а не правом громадянина, а до виконання обов’язків присяжного може бути залучений будь-який мешканець територіальної громади, який відповідає законодавчим вимогам. Вимоги до присяжних істотно не зміняться, лише деякі законопроєкти пропонують дещо знизити вимоги до віку (до 21/25 років).
— Якщо бути присяжним стане не правом, а обов’язком, то людина не зможе відмовитися?
— Законопроєкти передбачають перелік обставин, за яких особа не може бути присяжним та підстави, які дають право на увільнення від виконання обов’язків присяжного. Але в цьому й суть обов’язку, що від його виконання за власним бажанням, за відсутності вагомих підстав, відмовитися не можна.
— Чи передбачається відповідальність за ухилення від обов’язку?
— Так. Законопроєкти передбачають посилення адміністративної та кримінальної відповідальності в частині забезпечення правового статусу присяжних: відповідальність самих присяжних (кандидатів у присяжні) за неявку, повідомлення недостовірних відомостей суду, відповідальність для роботодавця, якщо він не хоче звільняти особу від трудових обов’язків на час здійснення нею обов’язків присяжного.
— Робота присяжних оплачується?
— Так, їм виплачують винагороду за фактично відпрацьований час, розраховану від посадового окладу судді місцевого суду. Тобто, якщо присяжний розглядав справу 20 годин, то ці 20 годин йому будуть оплачені як судді місцевого суду. Присяжним також відшкодовуються витрати на проїзд, наймання житла, а також виплачуються добові. Такі ж умови передбачені й у законопроєктах, які перебувають на розгляді Верховної Ради.
— І ніби гарно оплачується, бо в суддів порівняно високі зарплати.
— Можливо, але коли це рахується погодинно, за фактично відпрацьований час, то ми не говоримо про десятки тисяч гривень. Водночас, за розрахунками ДСА, у випадку запровадження запропонованої законопроєктами моделі суду присяжних, витрати на їх утримання можуть становити понад 1 млрд грн на рік, тоді як, наприклад, у бюджеті на 2023 рік на функціонування місцевих та апеляційних судів виділено трохи більше 17 млрд грн. Тобто це достатньо істотні витрати для державного бюджету.
— В яких справах мають бути задіяні присяжні?
— Якщо говорити про кримінальне провадження, то зараз суд присяжних розглядає лише справи щодо злочинів, за які передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі (державна зрада в умовах воєнного стану, посягання на життя державного чи громадського діяча, вбивство з кваліфікуючими ознаками (наприклад, замовне, двох та більше осіб), та ін.). Такий розгляд здійснюється лише за клопотанням обвинуваченого.
Законопроєкти, які перебувають на розгляді Парламенту, пропонують згодом передати на розгляд присяжним ще і справи, за які передбачене покарання на строк 10 і більше років (групові зґвалтування, розбій, поєднаний із проникненням у житло, шахрайство в особливо великих розмірах та ін.).
— Яка процедура виклику присяжного в цих законопроєктах?
— Існуючі законопроєкти пропонують дещо різні моделі формування списку присяжних та порядку їх виклику, але ключова спільна риса цих моделей полягає в тому, що кандидати в присяжні відбираються випадковим, «сліпим» чином. Тобто, нікому не буде відомо заздалегідь, кого обере система. Оскільки законопроєкти пропонують різну кількість присяжних (7, 8, 12 осіб), то для їх відбору й по-різному визначається кількість осіб, які викликаються до суду (30 або 50 осіб). Із цих осіб, з участю сторін кримінального провадження, суд добиратиме необхідну для розгляду справи кількість присяжних.
— Яку роль відіграють присяжні під час засідання?
— Зараз присяжні можуть відігравати достатньо активну роль у розгляді справи, зокрема, з дозволу головуючого ставити питання обвинуваченому, потерпілому, свідку або іншим особам, які допитуються, брати участь у дослідженні доказів. Підходи існуючих законопроєктів до ролі присяжних дещо різняться і їх можна розділити на дві позиції: «активна» роль присяжних, яка передбачає можливість присяжних брати участь у допитах та дослідженні доказів, та «пасивна» роль, яка полягає в тому, що присяжні лише слухають виступи, присутні при дослідженні доказів, можуть робити нотатки, але задавати питання учасникам не можуть.
— Що відбувається, якщо присяжні не змогли дійти до спільної думки? Чи є дедлайн, коли вони мають надати свій вердикт?
— Дедлайну обговорення присяжними вердикту немає. Проте спільна думка від присяжних і не вимагається, оскільки кожен із присяжних голосує самостійно, керуючись власним сприйняттям обставин справи. Законопроєкти передбачають, що якщо вердикт про винуватість особи не набрав необхідну кількість голосів (7 з 8, 5 із 7 або 8 з 12 голосів присяжних), то вважається, що ухвалено вердикт про невинуватість і суд повинен ухвалити виправдувальний вирок.
— Чи є якісь механізми захисту присяжних?
— Як зараз, так і в законопроєктах, які перебувають на розгляді, передбачено, що на присяжних поширюються гарантії незалежності й недоторканності суддів. Також щодо присяжних можуть вживатися спеціальні заходи безпеки, наприклад, їх може бути забезпечено охороною і поза судовим засіданням. В одному із законопроєктів навіть пропонується надати право суду, у випадку, якщо розглядається резонансна справа, ухвалити рішення про необхідність присяжному залишатися без засобів зв’язку або проживати в спеціальному місці. Але звісно неможливо запровадити такий механізм, який повністю виключить можливість втрутитись у діяльність присяжного чи вплинути на його думку.
— Чи може рішення суду присяжних бути скасованим в апеляційному суді або в інших інстанціях?
— Зараз оскарження в апеляційному порядку вироку суду присяжних нічим не відрізняється від оскарження вироку, ухваленого виключно професійними суддями.
Законопроєкти, які перебувають на розгляді Парламенту, по-різному підходять до врегулювання цієї проблеми, але всі передбачають право на оскарження в апеляційному порядку вироку суду присяжних та навіть скасування такого вироку апеляційним судом. Щоправда дещо по-різному визначаються підстави для такого оскарження та скасування. Наприклад, в одному із законопроєктів передбачено, що виправдувальний вирок суду присяжних може бути оскаржений лише з підстав порушення формування складу присяжних. В іншому, будь-які особливості оскарження виправдувального вироку присяжних не передбачені. Законопроєкт народного депутата С.Власенка взагалі передбачає можливість окремого оскарження вердикту присяжних та вироку суду.
Передбачені й різні підходи до визначення повноважень апеляційного суду, а саме, наділення апеляційного суду повноваженням, скасувавши вирок суду присяжних, ухвалити новий вирок. Тут відбувається боротьба двох позицій. За однією, апеляційний суд може ухвалити новий вирок. За іншою, апеляційний суд хоч і може скасувати вирок, але ухвалити новий не може й повинен передати справу на новий розгляд суду присяжних. Ця позиція видається нам більш обґрунтованою, оскільки право апеляційного суду ухвалити новий вирок, незалежно від рішення присяжних, призведе до повного нівелювання ролі присяжних у розгляді кримінального провадження.
— Чи можна говорити, що суд присяжних виносить більше виправдувальних вироків?
— Так, і досвід інших країн це підтверджує. На противагу, в Україні частка виправдувальних вироків становить близько 1 %, а якщо говорити про ті вироки, які набрали законної сили, тобто, не були скасовані скажімо апеляційним судом — то цей відсоток ще нижчий. Існує думка, що досі серед українських суддів є страх винести виправдувальний вирок. Якщо спростити ситуація, яка вірогідність того, що суддя повністю виправдає особу, яка за рішенням цього ж судді декілька місяців перебувала в слідчому ізоляторі?
За рахунок того, що присяжні обираються випадковим чином, вони не залежні ні від суду, ні від органів правопорядку, ні від прокуратури. Вони не є ні частиною державного апарату, ні постійною складовою системи правосуддя, зі всіма негативними наслідками, які із цього слідують (кругова порука, статистичні показники роботи, механізми дисциплінарної відповідальності й т.і.). Не перебуваючи під впливом судді під час ухвалення вердикту, присяжні можуть вирішити справу керуючись виключно власною совістю та своїм уявленням про справедливість. Тобто в присяжних не повинно бути жодних пересторог перед ухваленням виправдувального вироку.
— Певні положення у винесених на розгляд законопроєктах дещо різняться. Чи будуть надалі шукати варіанти узгодження цих законопроєктів або треба обирати якийсь один?
— Всі три законопроєкти виходять з однієї концептуальної основи: запровадження класичного суду присяжних. Реалізація в них дуже схожа, але є певні відмінності, як-от кількість присяжних, їхня роль у судовому розгляді, порядок апеляційного оскарження вироку суду присяжних, та ін. Кожен із законопроєктів має свої переваги та недоліки. Водночас, у процесі подальшої роботи з ними, у тому числі шляхом проведення експертних та громадських обговорень, я впевнений, що вдасться знайти оптимальну та ефективну модель суду присяжних, яка зможе запрацювати в Україні.
Коментарі
Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі