Громадянське суспільство

1. Оцінка політики реформ Парламенту й Уряду за період вересень 2019 — серпень 2020 рр. та її відповідності «Принципам Торонто» (на основі аналізу Програми Уряду, планів міністерств і ухвалених / відхилених нормативно-правових актів)

У 2019 - 2020 роках в Україні двічі змінилося політичне керівництво, разом з ним і державна політика у багатьох сферах. У 2015–2019 рр. держава намагалася структурувати свою політику щодо громадянського суспільства навколо Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки. З вересня 2019 року було досягнуто певний прогрес у сфері забезпечення прозорості розподілу державного фінансування для організацій громадянського суспільства (ОГС), та було запроваджено конкурсне фінансування для ОГС ветеранів та осіб з інвалідністю (Постанови № 183 та 166), а також ухвалено ЗУ «Про соціальні послуги» у новій редакції, який надав державі можливість закуповувати послуги в ОГС через державні закупівлі та соціальне замовлення. Крім того, було поновлено роботу над законопроектом “Про публічні консультації”, напрацьовуються зміни до ЗУ “Про місцеве самоврядування” у частині запровадження інструментів місцевої демократії, а також розпочато роботу над новою Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства 2021-2025.

Разом з тим, слабкі зусилля щодо виконання Стратегії та недостатня урядова координація діяльності залучених міністерств і центральних органів виконавчої влади, призвели до того, що на середину 2019 року більшу частину її завдань можна вважати невиконаними[1]. Станом на серпень 2020 року не оновлено склад та не відновлено роботу Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства, яка мала би контролювати імплементацію чинної Стратегії, а також виконання Плану  заходів на  2020 рік з реалізації Стратегії, який  ухвалено із значним запізненням (лише у липні 2020).

У Програмі Уряду питання громадянського суспільства висвітлюються лише в межах діяльності кількох міністерств (Міністерства молоді і спорту, Міністерства  соціальної політики, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства розвитку громад і територій), але дуже фрагментарно. Програма діяльності Уряду нині ще не затверджена, проте Уряд діє по ній. І в цьому документі міститься недостатньо напрямків для розвитку громадянського  суспільства.

Положення ключових пріоритетів проведення реформ в Україні на 2019–2023 рр., так званих «Принципів Торонто», у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства, на жаль, не були виконані. Зокрема, протягом вересня 2019 року – серпня 2020 рр. Уряд не продемонстрував прогресу у таких питаннях як:

• забезпечення спрощення законодавства для діяльності організацій громадянського суспільства та їхньої фінансової стійкості;

• належне розслідування всіх нападів на громадських активістів та притягнення до відповідальності причетних осіб;

• забезпечення діяльності координаційних органів з питань розвитку громадянського суспільства;

• активізація діалогу з органами влади та місцевого самоврядування, посилення впливу громадянського суспільства на вироблення та реалізацію публічних політик.           

2. Актуальні виклики / проблеми у відповідній галузі політики

Незважаючи на попередні досягнення, наразі залишається чимало проблем у сфері розвитку громадянського суспільства, які можна об’єднати в чотири групи: 

1. Законодавство, спрямоване на обмеження свободи асоціацій та свободи зібрань, - законопроекти, які обмежують свободу ОГС, які отримують іноземне фінансування (3936, 3564, 3193-1, 3326), спроба обмежити адвокацію ОГС та публічні консультації через регулювання лобізму (3059, 3059-1, 3059-2, 3059-3), зарегульованість волонтерської діяльності через зміни до ЗУ «Про волонтерів та волонтерську діяльність», а також спроба обмежити свободу зібрань (законопроект 3291 про заборону мирних зібрань біля судів). 
2. Ускладнені процедури реєстрації, господарської діяльності та оподаткування громадських і благодійних організацій.

а) реєстраційні послуги організаціям громадянського суспільства залишаються недосконалими (досі не запроваджено онлайн-реєстрацію благодійних організацій та громадських організацій без статусу юридичної особи, подання заяви про отримання статусу неприбутковості) і  процедура припинення діяльності громадських та благодійних організацій складна і тривала;

в) українські ОГС і надалі мають труднощі під час   отримання послуг від нерезидентів та здійснення фінансових операцій  за зовнішньоекономічними договорами. При цьому, нове регулювання про фінансовий моніторинг (Постанова  Національного Банку України  № 107 від 28 липня 2020 “Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу”  лише ускладнить операційну діяльність ОГС через  віднесення операцій до високо ризикових);

г) встановлено критично низький обсяг нецільової неоподатковуваної благодійної допомоги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, податкові стимули для бізнесу надавати благодійну допомогу відсутні, а  процедура ввезення міжнародної гуманітарної допомоги ускладнена; 

е) нарахування ПДФО на оплату проїзду, проживання та харчування  волонтерів та учасників заходів організацій громадянського суспільства є додатковим фінансовим тягарем для ОГС.

2. Державні гранти та соціальні послуги:

У державному бюджеті на 2020 рік на підтримку ОГС виділилено  – 66 млн грн для організацій осіб з інвалідністю, 8,6 млн грн  - для організацій ветеранів, 13,5 млн.грн. - для молодіжних і дитячих організацій, 8 млн.грн - для організацій які опікуються патріотичним вихованням молоді. На жаль, половина коштів, зокрема на фінансування ОГС осіб з інвалідністю, розподіляється без конкурсних процедур. Крім того, досі не передбачено фінансова підтримка проектів екологічних, правозахисних, освітніх та інших видів організацій. 

Більшість органів місцевого самоврядування не закладають фінансові ресурси на підтримку проектів місцевих організацій громадянського суспільства.

Більше того, органи місцевого самоврядування майже не закуповують соціальні послуги[2] в ОГС. У результаті один з найбільш перспективних механізмів покращення соціальних послуг та розвитку громадянського суспільства не працює. Частина  нормативно-правових актів  Кабінету Міністрів України (КМУ) не узгоджені з новою редакцією Закону «Про соціальні послуги».

Доступ недержавних організацій-провайдерів гуманітарної допомоги до постраждалого населення й окремих територій в Україні ускладнений через регулювання антитерористичного законодавства.

3. Залучення громадян до управління державою:

Рішення влади на всіх рівнях часто ухвалюються як без належного аналітичного обґрунтування, так і без узгодження проектів рішень з ключовими стейкхолдерами. Рівень підзвітності та прозорості здійснення державної політики залишається низьким.

В Україні існує багато законодавчо визначених процедур залучення громадян до ухвалення рішень, які рідко застосовуються як представниками органів влади, так і громадянами.

В умовах делегування адміністративних повноважень та фінансових ресурсів на рівень територіальних громад особливої актуальності набуває запровадження процедур місцевої демократії. На жаль, більшість міст та об’єднаних територіальних громад не мають своїх статутів та визначених процедур залучення громадян (наприклад, громадських слухань, місцевих ініціатив, бюджету участі, консультацій з громадськістю тощо). Рівень залученості громадян до підзвітності та прозорості здійснення державної політики залишається низьким, у т.ч. також через недостатню обізнаність громадян до контролю за владою.

4. Безпека активістів:

Посилюється проблема нападів на активістів. Так, у 2019 році зафіксовано критичну кількість таких нападів – 83 (48 лише за шість місяців у 2020 році). На жаль, Національна поліція не поспішає розслідувати ці злочини та посилювати безпеку й захист активістів. Більше того, з'являються нові резонансні справи, розслідування яких не викликає довіри у суспільстві  (справа Стерненка, Шеремета, вбивство Катерини Гандзюк - прокурори передали справу в суд не провівши всі слідчі дії).           

3. Рекомендації стосовно пріоритетних дій на 2020–2021 рр., зокрема для порядку денного другої сесії Парламенту