Конституційна реформа Конституційна реформа

1. Оцінка політики реформ Парламенту й Уряду за період вересень 2019 – січень 2020 рр. та її відповідності «Принципам Торонто» (на основі аналізу Програми Уряду, планів міністерств й ухвалених / відхилених нормативно-правових актів)


Вересень 2019 – січень 2020 рр. можна назвати періодом конституційної турбулентності.

29 серпня 2019 року, у перший день роботи Верховної Ради України (ВРУ) ІХ скликання, Президент України подав сім законопроектів про внесення змін до Конституції України, кожен з яких стосувався окремих аспектів конституційного статусу Парламенту та Президента. Законопроекти не мали системного зв’язку, не були альтернативними шляхами розв’язання якої-небудь проблеми, але разом пропоновані зміни вносили сильний дисбаланс у поточну змішану форму державного правління в Україні через посилення Президента та послідовне послаблення ВРУ. Ці законопроекти були ініційовані без будь-яких попередніх дискусій з громадянським суспільством, а концепція (візія) конституційної реформи так і не була підготовлена чи презентована владою. Усі конституційні ініціативи (за винятком законопроекту про скасування адвокатської монополії) були здебільшого популістичними та містили низку юридичних проблем і підводних каменів.

Станом на січень 2020 року три законопроекти з семи отримали негативний висновок Конституційного Суду України (КСУ), два – позитивний висновок із застереженнями (юридичними позиціями) і ще два – позитивний висновок без будь-яких застережень. 14 січня 2020 року ВРУ попередньо схвалила законопроекти, які не отримали застережень від КСУ, – про скасування адвокатської монополії (№ 1013) та про консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи ВРУ (№ 1028). Очікується, що на поточній сесії Парламент остаточно їх ухвалить, і ці зміни стануть конституційними положеннями.

Важливо зазначити, що ВРУ за рекордно короткий час (попереднє схвалення законопроекту – 30 серпня 2019 року, остаточне ухвалення – 3 вересня 2019 року) внесла зміни до Конституції України щодо скасування депутатської недоторканності, які вже набрали чинність з 1 січня 2020 року. У зв’язку з тим, що ВРУ при ухваленні цієї конституційної зміни допустила низку процедурних порушень, 31 січня 2020 року 50 народних депутатів України звернулися до КСУ з конституційним поданням щодо визнання неконституційним цього закону. На сьогодні КСУ розглядає питання про відкриття провадження у цій справі.

У грудні 2019 – січні 2020 рр. Президент двічі вносив і двічі відкликав законопроект про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації, який був його восьмою конституційною ініціативою в Парламенті цього скликання. Подібно до попередніх документів, цей законопроект теж був неякісним з погляду юридичної техніки, а оскільки його підготували в закритому режимі без будь-якого попереднього обговорення з громадянами, то його обидві редакції викликали значний суспільний резонанс. Президент України 17 січня 2020 року відкликав другу, доопрацьовану редакцію законопроекту. Очікується, що його третю редакцію Президент України внесе на третій сесії Парламенту. Сподіваємося, що це буде зроблено після проведення широких консультацій та врахування їх рекомендацій. 

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

2. Актуальні виклики / проблеми у відповідній галузі політики

Можна назвати такі виклики / проблеми в конституційному процесі України:

  1. Відсутність концептуального бачення внесених до Парламенту конституційних ініціатив. При цьому конституційні ініціативи Президента України точкові, системно не пов’язані між собою та внесені сімома різними законопроектами (без урахування конституційних змін щодо децентралізації).
  2. Підготовка конституційних змін у закритому режимі – законопроекти про внесення змін до Конституції України готуються владою без будь-якого попереднього обговорення з експертною спільнотою та громадянським суспільством. Це призводить як до вкрай неоднозначної оцінки конституційних новацій (особливо в колах фахівців та міжнародних партнерів), так і, вочевидь, до низької якості самих документів, що підтверджується негативними висновками та застереженнями КСУ.
  3. Спостерігається конституційний популізм. Процес ініціювання, розробки та внесення змін до Конституції України є заручником мінливих політичних інтересів, без мети забезпечення конституційного порядку та розвитку державотворчих процесів в Україні, без урахування рекомендацій Венеційської комісії. Часто пропонуються прості рішення, які не розв’язують складні проблеми функціонування державного механізму в Україні. Наслідком такого підходу до зміни Конституції України є знецінення Основного Закону як фундаменту правової держави й ціннісної рамки суспільства.
  4. Відсутня увага до проблеми розбалансування гілок влади, яка була поставлена на порядок денний після Революції Гідності й до цього часу не знайшла логічного вирішення у проведенні комплексної конституційної реформи з удосконалення змішаної форми правління. Пропоновані конституційні ініціативи вносять суттєвий дисбаланс у систему державного правління і замість того, щоб посилити наявну парламентсько-президентську республіку, закладають негативні тенденції до посилення президентської влади в Україні та послаблення незалежності Парламенту. При цьому вітчизняна історія свідчить, що посилений (або надмірно сильний) інститут президента породжує авторитарні тенденції, а також часто є причиною кризових ситуацій у трикутнику ухвалення рішень (Президент – Уряд – Парламент).
  5. Низька якість тексту законопроектів з погляду юридичної техніки – законопроекти, ініційовані Президентом України, мають суттєві юридичні недопрацювання, сприяють появі колізій у правовому регулюванні суспільних відносин, містять суперечливі та неоднозначні норми.
  6. Спостерігається ігнорування Парламентом застережень КСУ щодо ініційованих конституційних змін, що недопустимо в демократичному суспільстві. Така практика ставить Україну в очах розвинених демократичних країн-партнерів в один ряд з напівавторитарними режимами зі слабкими інституціями, що не може не позначитися на рівні міжнародної підтримки, якої потребує країна в умовах збройної агресії з боку Росії.

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

3. Рекомендації стосовно пріоритетних дій на 2020–2021 рр., зокрема для порядку денного другої сесії Парламенту


Рекомендуємо народним депутатам України, Президенту та Кабінету Міністрів України:

  1. неухильно дотримуватися Конституції України під час здійснення своїх повноважень;
  2. постійно враховувати юридичні позиції КСУ під час розгляду та ухвалення рішень щодо законопроектів про внесення змін до Конституції України;
  3. відмовитися від практики проведення точкових, безсистемних конституційних змін без реальної концепції (бачення) конституційної реформи та її результатів;
  4. створити інклюзивну, яка реально працює, парламентську групу з підготовки комплексної конституційної реформи з метою вдосконалення механізму державної влади, посилення парламентаризму, як і було задекларовано Парламентом ще після Революції Гідності, зокрема після повернення до Конституції України в редакції 2004 року в політико-правовий спосіб;
  5. завершити реформу децентралізації, закріпивши в Конституції України новий адміністративно-територіальний устрій та посилення місцевого самоврядування, зокрема встановлення фінансових гарантій для його здійснення. 

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

Автори:
Юлія Кириченко
членкиня правління,
Центр політико-правових реформ
Олександр Марусяк
експерт,
Центр політико-правових реформ
Ігор Коліушко
голова правління,
Центр політико-правових реформ
Рецензенти:
Олександр Заславський
директор аналітичного відділу,
Лабораторія законодавчих ініціатив
Підтримка Організацій:
Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ Центр політико-правових реформ Лабораторія законодавчих ініціатив
Підтримайте реформу від вашої організації