ПОЛІТИКИ У СФЕРАХ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА МЕДІА
На початок 2022 року громадянське суспільство України мало досить розвинену спільноту громадських і благодійних організацій.
Головними факторами, що стримували розвиток організацій громадянського суспільства (далі — ОГС) були й залишаються недостатня фінансова сталість і неповна включеність ОГС у процес вироблення владних/державних рішень. На жаль, значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства в 2020-2021 роках мали напади на активістів й одночасно відсутність адекватної реакції від правоохоронних органів України. Фактично, правоохоронна система затягувала розслідування нападів, не затримувала правопорушників, не надавала дієвого захисту постраждалим активістам.
З приходом до влади в 2019 році нової політичної команди, діалог громадянського суспільства й влади значно ускладнився. На жаль, представники центральних органів влади не практикували активного залучення ОГС і зацікавлених сторін до публічних консультацій та вироблення державних рішень. Верховна Рада вже майже два роки не може схвалити в цілому законопроєкт “Про публічні консультації”(No 4254), який встановлює чіткі процедури консультацій для органів влади під час вироблення владних рішень із урахуванням всіх суб'єктів влади, включно з народними депутатами та Президентом. З початком збройної агресії Російської Федерації в лютому 2022 року, значно зросли активність громадянського суспільства, волонтерських ініціатив та обсяг їх внеску в забезпечення армії й людей, які постраждали від бойових дій. Влада була змушена визнати цей внесок і розпочати кращу комунікацію з волонтерськими спільнотами й ОГС. Серед іншого, більш відкритими до діалогу з сектором стали: Секретаріат КМУ, Міністерство юстиції України, Міністерство молоді та спорту, Міністерство соціальної політики, Державна служба фінансового моніторингу України, НАЗК.
У вересні 2021 року Президент України затвердив своїм указом №487/2021 Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки. Ця стратегія визначає головні завдання державної політики щодо сприяння розвитку громадянського суспільства й кроки їхнього досягнення. У лютому 2023 року Уряд затвердив детальний план заходів виконання Стратегії, що містить доручення міністерствам та іншим виконавчим органам щодо діяльності зі створення сприятливого правового й адміністративного середовища для ОГС й активістів.
Внаслідок повномасштабної агресії Російської Федерації діяльність ОГС та активістів на окупованих територіях і територіях ведення бойових дій стала практично неможливою. Значна кількість громадських діячів вступила до лав ЗСУ, виїхала в інші області України або за кордон, значна частина ОГС є релокованою. Також підтверджують випадки вбивства активістів на окупованих територіях російськими військовими.
Суттєво змінилися правові умови діяльності громадянського суспільства в умовах спочатку надзвичайного, а згодом і воєнного стану. Відповідно до Указу Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану», було закріплено введення в дію ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з яким у судовому порядку можуть бути обмежені деякі конституційні права й свободи людини і громадянина, а також можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. З можливих обмежень, що безпосередньовпливають на діяльність організацій громадянського суспільства, були: відчуження майна, заборона проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів; заборона громадських об’єднань (тільки якщо їхня діяльність спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права й свободи людини, здоров’я населення). Важливо, утім, що в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені право на свободу та особисту недоторканність, невідчужне право на життя, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до державних органів.
Також було призупинено державне й місцеве фінансування проєктів громадських організацій.
Органи державної влади й органи місцевого самоврядування значно обмежили практику публічних консультацій щодо проєктів рішень, а також залучення ОГС до засідань органів влади. Окрім цього, обмежена інформація про діяльність органів влади на їх офіційних сайтах, обмежено доступ до публічних реєстрів, зокрема до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ в Європейський Союз і, відповідно, має привести своє законодавство у відповідність з acquis communautaire.
У сфері розвитку громадянського суспільства Європейський Союз немає спеціальної директиви або обов’язкових регулювань. Однак серед вимог до країн, які планують стати членом ЄС, є вимога дотримуватися Копенгагенських критеріїв, зокрема забезпечення стабільності установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав представників меншин.
Європейський Союз зважає на те, наскільки влада України виконує стандарти й рекомендації щодо розвитку демократії, які висловлює Рада Європи.
Існують деякі специфічні директиви ЄС щодо економічної політики, податкової політики, свободи руху капіталів, послуг, товарів і робочої сили, які частково пов’язані з економічною активністю ОГС. Наприклад, існують стандарти перетину товарами митного кордону, які впливають на процедури завезення ОГС гуманітарної допомоги.
Значний вплив на діяльність ОГС мають рекомендації міжнародної організації FATF (Група з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей), що імплементовані в законодавство України низкою нормативно-правових актів і спрямовані на запобігання відмиванню коштів і протидії фінансуванню тероризму. Наразі операції неприбуткових організацій України вважаються високоризиковими, згідно з попередніми раундами національної оцінки ризиків (2016 та 2019 років). Водночас це породжує посилення заходів фінансового моніторингу для сектору й часто зумовлює обмеження або блокування діяльності неприбуткових організацій.
З моменту повномасштабної агресії Російської Федерації в 2022 році Україна переживає вибух волонтерських ініціатив. Так, за дослідженнями КМІС, 84% українців станом на грудень 2022 року довіряють волонтерам. Водночас станом на червень 2022 року більше 57% громадян України з різних регіонів України були долучені до волонтерської діяльності, за даними досліджень Фонду Ілька Кучеріва. Волонтери взяли на себе забезпечення армії зброєю, спорядженням і харчуванням. Саме вони налагодили мережі евакуації мирного населення й допомоги ВПО. Волонтери організували потужну систему завезення й розподілу гуманітарної допомоги. Феномен волонтерства в Україні зародився 9 років тому як реакція на збройну анексію території України РФ, і після 24 лютого 2022 року набув ще більшого розмаху. Досвіду подібної злагодженої роботи цієї “армії без зброї” немає в жодній іншій країні світу. Майбутнє волонтерства полягає в участі у відновленні країни (і тут величезний простір від зооволонтерства, розчищення завалів, урбаністичного розвитку до надання психологічної підтримки постраждалим від війни). Для підтримки культури волонтерства та для трансформації самого руху в формат ціннісного, мирного волонтерства після завершення війни, важливо забезпечити підтримку з боку держави, що передбачає мінімум регуляторних заходів і максимум стимулів (податкових, соціальних, репутаційних тощо). Поки ж війна триває, а запит на волонтерський внесок лишається високим, основним фокусом уваги має залишатися безпека волонтерів та протидія їх вигоранню, а також сприяння розвитку молодіжного волонтерства.
Станом на осінь 2022 року влада здійснює реальні кроки зістворення більш сприятливого середовища для волонтерської діяльності, наприклад, було створено більш доброзичливе оподаткування волонтерської діяльності (ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Росії проти України №2520-IX від 15.08.2022) та розширено напрями волонтерської діяльності (ЗУ «Про внесення змін до Закону України “Про волонтерську діяльність”» № 2519-IX від 15.08.2022). Законодавець пропонує спростити процедуру реєстрації волонтерів-благодійників у Реєстрі волонтерів АТО (до другого читання підготовано законопроєкт № 8076 «Про внесення змін до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" щодо вдосконалення порядку включення благодійників фізичних осіб до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації»).
І тільки в січні 2023 року Кабмін планує затвердити План заходів із реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні.
Тим часом, проєкт Національного плану відновлення України не містить окремої глави чи сформульованих позицій щодо особливого місця й ролі для громадянського суспільства України. Є потреба додаткового діалогу між ОГС та урядовцями щодо залучення потенціалу громадянського суспільства до відновлення України, а також у розширенні порядку денного Національного плану відновлення. Водночас варто охопити напрям із розробки комплексної безпекової стратегії, яка міститиме модернізацію військово-промислового комплексу, захист цивільного населення, міжнародної безпеки. Крім того, громадський сектор не бере участі в контролі за розпорядженням коштами міжнародної технічної допомоги, що надходять в Україну з 24 лютого 2022 року.
1.2. Бачення розвитку громадянського суспільства України в перспективі 2030 року
ОГС спільно з бізнес-асоціаціями, профспілками й асоціаціями органів місцевого самоврядування є головними партнерами органів влади у виробленні державної та муніципальної політики.
ОГС постачають, на замовлення уряду й органів місцевого самоврядування, не менше третини соціальних послуг, які потребують громадяни.
Громадянське суспільство України відкрите до світу й активно інтегроване в світові гуманітарні й громадянські мережі та ініціативи. Українські громадські й благодійні організації активно імпортують в Україну соціальні технології, фінансові ресурси, гуманітарну допомогу, кадри для соціального й гуманітарного прогресу. Українські ОГС активно експортують українські практики розвитку демократії, громадянського суспільства, антикорупційної боротьби, подолання гуманітарних криз, безпеки активістів та захисту прав людини.
Більшість соціальних груп та колективних об’єднань за інтересами сформували свої організації, мережі, представництва й активно просувають інтереси своїх груп у державну й муніципальну політику.
Різні сектори громадянського суспільства (правозахисні, волонтерські, моніторингові, аналітичні центри, особи з інвалідністю, культурно-мистецькі тощо) координують зусилля для утримання загальної рамки демократії, прав людини й верховенства права.
ОГС є основним партнером бізнесу з вирішення соціальних і гуманітарних потреб громадян. Працюють спільні ініціативи в сфері освіти, охорони здоров’я, екології тощо.
ОГС спільно зі школами та університетами стали основними носіями громадянської освіти. Школярі й студенти долучаються до практик волонтерства, активізму, благодійництва. Культура благодійництва й волонтерства є невіддільною частиною відповідального громадянства в Україні, у мирний чи кризовий час.
Громадянське суспільство й медіа продовжують бути головним суспільним контролером влади, зокрема вони забезпечують публічний контроль за: витратами державного та місцевого бюджетів, доброчесністю суддів, дотриманням екологічних стандартів, забезпеченням верховенства права, запобіганням корупції, упровадженням політики рівних прав і можливостей, дотриманням Конституції.
Громадянське суспільство — драйвер у формуванні та реалізації правозахисного порядку денного. ОГС спільно з адвокатською спільнотою є основними надавачами правозахисних послуг для громадян.
Громадянське суспільство — основний драйвер у відновленні ментального здоров’я нації та реінтеграції в українське суспільство осіб, уражених внаслідок війни (військових, жителів колишніх окупованих територій, постраждалих від насильства, вразливих категорій населення тощо).
ОГС і правозахисна спільнота здійснюють функцію цивільного контролю за спецслужбами та армією. ОГС активно залучені до забезпечення кіберстійкості держави та забезпечують публічний контроль за використанням технологій штучного інтелекту з метою захисту прав людини.
ОГС є основними промоутерами запровадження культури й різноманітних практик самоорганізації громадян та практик громадської участі. Близько 15% громадян залучені до діяльності ОГС.
Більшість ресурсів для свого розвитку залучає з місцевих джерел організоване громадянське суспільство. Громадяни України стали головними донорами ОГС через відрахування частини свого податку на дохід на користь конкретних громадських або благодійних організацій Бізнес відповідально користується податковою знижкою та бере участь у формуванні ендавментів для неприбуткових організацій.
Сформовано регіональні мережі аналітичних центрів, що складаються з дослідників та представників сфери освіти, і здійснюють аналіз державної політики й надають рекомендації щодо розв’язання актуальних проблем місцевого розвитку.
1.3. Ключові зміни політики, потрібні для сфери ОГС, щоб досягти бажаних результатів
Запровадити можливість кожному громадянину України 2% від свого податку на дохід спрямовувати на підтримку громадських або благодійних організацій (відсотковий механізм).
Спростити законодавче регулювання економічної активності ОГС за кордоном, спростити процедури роботи іноземних ОГС і волонтерів в Україні.
Ухвалити закон «Про публічні консультації» (з урахуванням всіх суб'єктів влади, включно з народними депутатами та Президентом) і запровадити чіткі процедури залучення зацікавлених сторін до вироблення владних рішень, зокрема через відкриті електронні консультації. Запустити роботу урядового порталу «Взаємодія», що містить набір ключових електронних інструментів взаємодії з громадянами (звернення громадян, запити на інформацію, публічні консультації, електронні конкурси проєктів для ОГС, електронні петиції тощо).
Органи місцевого самоврядування мають ухвалити статути громад й активно впроваджувати інструменти громадської участі мешканців громад.
Запровадити можливість електронної реєстрації громадських і благодійних організацій через портал «Дія».
Ухвалити новий закон «Про гуманітарну допомогу», що запровадить європейську модель автоматичного визнання гуманітарною допомогою визначеного переліку товарів.
Як державний сектор, так і бізнес мають сприяти розвитку соціального підприємництва особливо на базі ОГС: через інструменти пільгового кредитування, пільгової оренди приміщень для ОГС, освітніх програм для соціальних підприємців тощо.
Правозахисні організації оприлюднюють щорічний звіт за результатами моніторингу дотримання прав людини в Україні, що заслуховують на щорічних парламентських слуханнях.
Запровадити на рівні Податкового кодексу зменшення оподаткування фізичних осіб-отримувачів допомоги, створення податкових стимулів для бізнесу, більше жертвувати на благодійництво.
Запровадити державну субвенцію органам місцевого самоврядування для закупівлі обов’язкових соціальних послуг, зокрема в ОГС.
Розподіл державної фінансової підтримки й фінансування з місцевих бюджетів для ОГС має відбуватися виключно через електронний конкурс проєктів.
Внести зміни до Методики Національної оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму з метою імплементації положень рекомендації ФАТФ.
Забезпечити участь неприбуткових організацій у підготовці державними органами звітів Національної оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Забезпечити діалог із правоохоронними органами, побудований на принципах демократії, співпраці та взаємного інформування.
1.4. Політика розв’язання проблем у сфері розвитку громадянського суспільства в перспективі 2030 року
1. Нормативно-правове забезпечення
1.1. Волонтерство, благодійництво, гуманітарна допомога
Ухвалити нову редакцію закону «Про гуманітарну допомогу», що запровадить електронне декларування гуманітарної допомоги через спеціальну автоматизовану систему, зарахування до гуманітарної допомоги товарів, послуг, робіт і валюти, наданих іноземними донорами, електронне звітування про використання гуманітарної допомоги. Ухвалити нову редакцію Постанови КМУ № 927 «Деякі питання організації ведення автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги», таким чином, оновити технічне завдання для функціонування автоматизованої системи гуманітарної допомоги й реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.
Ухвалити зміни в закон «Про гуманітарну допомогу» (законопроєкт № 9111), які спрощують процедури декларування, розподілу, звітування гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.
Ухвалити акт Кабінету Міністрів України про прийняття державної цільової програми сприяння розвитку волонтерства в Україні у воєнний та післявоєнний період. У якій, серед іншого, передбачити: гранти для ОГС на поширення культури волонтерства, освітні заходи для громадян, державних службовців та представників ОМС щодо залучення у волонтерство, підтримку неприбутковим організаціям, зокрема комунальним і державним, щодо розвитку власних волонтерських програм, проведення інформаційних кампаній із питань застосування законодавства у сфері волонтерської діяльності, сприяння затвердженню й реалізації місцевих програм із розвитку волонтерства, заходи зі стимулювання залучення українських громадян у програмах регіонального (європейського) та міжнародного волонтерства тощо.
Ухвалити зміни в Податковий кодекс (законопроєкт №9237), які скасовуватимуть оподаткування витрат на страхування життя та здоров'я волонтерів.
Внести зміни в закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які спрощуватимуть процедуру надання візи або посвідки про тимчасове проживання для довготермінових іноземних волонтерів, які працюють в Україні.
Внести зміни в закон «Про повну загальну середню освіту» щодо сприяння розвитку волонтерства в закладах освіти.
Внести зміни в чинне законодавство України для зниження вікового цензу для здійснення волонтерської діяльності (наприклад, внести зміни до Закону України «Про основні засади молодіжної політики», визначивши стандарти та умови залучення до волонтерства дітей, що не досягли 14-річного віку.).
1.2. Створення й реєстрація ОГС
Внести зміни до закону «Про громадські об'єднання» (законопроєкт № 8084), які спрощуватимуть процедуру реєстрації громадських організацій, запровадять можливість реєструвати ГО електронно через Додаток «Дія», скасують обтяжливу реєстрацію символіки ГО, передбачать можливість реєстрації ГО в ЦНАП.
Ухвалити актом КМУ варіативний модельний статут громадської організації, який дасть можливість автоматичної електронної реєстрації ГО.
1.3. Розбудова фінансової спроможності ОГС
Необхідно прийняти зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України з метою запровадження механізму відсоткового відрахування (наприклад, через прийняття зареєстрованих у парламенті законопроєктів 7500 та 7501). Механізм дозволить кожному громадянину України до 2% від свого податку на дохід спрямовувати на підтримку неприбуткових (зокрема, громадських, благодійних або релігійних) організацій (механізм відсоткового відрахування). Крім того, необхідно розробити й прийняти підзаконні нормативно-правові акти, які регулюватимуть процедури застосування цього механізму, підтримки громадського сектору, серед іншого, алгоритми ведення реєстру організацій, які можуть претендувати на призначення відсотка податку, порядок подання заяви платниками податку, звітування організацій, розподілу коштів із державного бюджету тощо.
Внести зміни в Податковий кодекс, які зменшать податковий тиск на громадян, які потребують благодійної допомоги, а саме:
доповнити пп. 170.7.3 п. 170.3 статті 170 ПКУ, зазначивши розмір неоподатковуваної нецільової допомоги в десятикратному розмірі доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 статті 169 кодексу, а для окремих категорій осіб, які потрапили в складні життєві обставини, до п’ятнадцятикратного розміру доходу, визначеного абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 статті 169;
передбачити звільнення від оподаткування цільової благодійної допомоги, відповідно до вимог пп. 170.7.4. п. 170.4. статті 170 Податкового кодексу України, яку надають нерезиденти України, та доповнити пп. «а» згаданого підпункту положеннями, які охоплюють оплату витрат на лікування особи в іноземних медичних закладах;
внести зміни до статті 14 ПКУ, закріпивши визначення поняття «грант», а також модифікувати для застосування статей 170 та 292.
Внести зміни в Податковий кодекс, які створюватимуть податкові стимули для приватних благодійників жертвувати на користь ОГС, а саме:
1) зняти обмеження з кількості коштів на закупівлю бізнесом товарів і послуг у неприбуткових ГО і БО;
2) збільшити ліміт, передбачений пп. 140.5.9 п. 140.5 статті 140 ПКУ, на суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих неприбутковій організації. За його перевищення варто буде збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств із 4 до 10%;
3) підвищити ліміт суми, дозволеної для включення до податкової знижки фізичних осіб, до 10% від оподатковуваного річного доходу;
4) розширити сферу застосування податкової знижки й до інших оподатковуваних ПДФО доходів фізичної особи, окрім заробітної плати;
5) передбачити можливість застосування податкової знижки фізичними особами — підприємцями, які є платниками ПДФО.
Внести зміни в усі акти КМУ й органів місцевого самоврядування, які визначать, що конкурси проєктів (державні гранти) для ОГС відбуваються лише в електронному форматі відповідно до процедур визначених у Постанові КМУ «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка» №1049.
Ухвалити державну цільову програму розвитку соціального підприємництва, зокрема на базі ОГС. Передбачити в цій програмі державні видатки на проведення освітніх заходів по веденню соціальним підприємництвом, створення бізнес-інкубаторів, гранти на створення суб'єктів соціального підприємництва, пільгові банківські кредити тощо.
Ухвалити зміни в закон «Про державну та комунальну власність», який запровадить пільговий режим оренди комунальної власності для ГО осіб з інвалідністю, ГО ветеранів, благодійних фондів.
Внести зміни в Постанову Правління Національного банку від 19.05.2020 № 65 “Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу”, якими замінити контроль комерцйних банків, засновників ОГС, на банківський контроль за керівниками й членами правління або наглядових рад ОГС.
Запровадити на рівні Бюджетного кодексу й закону про бюджет державної субвенції органам місцевого самоврядування для закупівлі обов’язкових соціальних послуг, зокрема в ОГС.
Внести зміни до Методики Національної оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму з метою імплементації положень рекомендації ФАТФ. Забезпечення участі неприбуткових організацій у підготовці державними органами звітів Національної оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
1.4. Залучення громадян і ОГС до вироблення національних і місцевих рішень
Ухвалити законопроєкт «Про публічні консультації» №4254 з урахуванням всіх суб'єктів влади, включно з народними депутатами та Президентом і запровадити чіткі процедури залучення зацікавлених сторін до вироблення владних рішень, зокрема відкриті електронні консультації. Запустити роботу урядового порталу «Взаємодія», що містить набір основних електронних інструментів взаємодії з громадянами (звернення громадян, запити на інформацію, публічні консультації, електронні конкурси проєктів для ОГС, електронні петиції тощо).
Ухвалити зміни в закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (законопроєкт №7283), який зобов'язує органи місцевого самоврядування ухвалити процедури й запровадити в усіх громадах інструменти громадської участі (громадські слухання, загальні збори, місцеві ініціативи, консультативно-дорадчі органи, громадська оцінка (експертиза), механізми участі жителів у розподілі місцевого бюджету, публічні консультації, громадський бюджет і шкільний громадський бюджет). Законопроєкт розширює коло громадян, які мають право брати участь до консультацій до зареєстрованих жителів, ВПО і молоді з 14 років.
Ухвалити зміни в закон «Про органи самоорганізації населення» (законопроєкт №6319), які спрощуватимуть процедуру створення й реєстрації органів самоорганізації населення, визначення їхньої території діяльності, уточнюватимуть повноваження ОСН і порядок звітування керівництва ОСН перед жителями. ОСН має стати колективним голосом жителів перед місцевою владою в усіх питаннях управління територією діяльності ОСН.
2. Інституційні зміни
2.1. Волонтерство, благодійництво, гуманітарна допомога
Основними інституціями, які отримують і розповсюджують гуманітарну допомогу є місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування.
Важливо посилити спроможність цих органів влади ефективно й чесно розподіляти гуманітарну допомогу (підготовка керівних процедур, методичних матеріалів, проведення навчання службовців).
Мінсоцполітики має змінити свою роль із «дозволювача», того, хто санкцінує, і контролера гуманітарної допомоги на функцію сервісного центру для операторів гуманітарної допомоги. Спершу має бути створена та впроваджена відкрита автоматизована система декларування гуманітарної допомоги й звітування про її роздачу.
Важливо навчити працівників місцевих органів влади залучати волонтерів, створювати й керувати довготерміновими програмами роботи з волонтерами задля розв’язання соціальних проблем громад і регіонів.
Необхідно підвищити кваліфікацію вчителів суспільних наук у середній школі, проводити уроки волонтерства, розвивати культуру волонтерства під наставництвом дорослих передавати відповідні практики.
Розвинути спроможність працівників податкових інспекцій надавати безплатні консультації щодо правильного оподаткування й оформлення благодійної допомоги для приватних благодійників.
2.2. Створення й реєстрація ОГС
Під час передачі функції державної реєстрації ГО від органів юстиції до реєстраторів органів місцевого самоврядування (ЦНАП) необхідно підвищити їхню кваліфікацію саме щодо особливостей створення й реєстрації громадських об'єднань.
Мінцифра і Мін’юст спільно мають створити й запустити в експлуатацію програмне забезпечення для здійснення електронної реєстрації ГО на Порталі «Дія».
2.3. Розбудова фінансової спроможності ОГС
Для ефективної реалізації державної молодіжної політики, Мінмолодьспорт має створити й запустити роботу Українського молодіжного фонду.
Мінфін і ДПС мають створити в Електронному кабінеті платника податків сервіс, який дозволяє громадянам електронно подати заяву щодо перерахування 2% від свого ПДФО на користь ОГС. Також Мінфін має створити електронний сервіс для формування та ведення реєстру ОГС, які беруть участь у відсотковому механізмі.
Податкові органи мають провести інформаційно-освітню кампанію для приватних благодійників (громадян і бізнесу) щодо нових податкових інструментів стимулювання благодійної діяльності, проінформувати, як правильно оформити податкові пільги й звітні документи.
Варто навчити працівників органів державної влади й місцевого самоврядування організовувати та проводити електронні конкурси проєктів за допомогою державного сервісу Простір електронних конкурсів (https://grants.vzaemo.diia.gov.ua/).
Запровадити в роботу комерційних банків ризикоорієнтований підхід під час здійснення фінансового моніторингу платежів неприбуткових організацій.
Провести інформаційно-освітню кампанію для ОГС щодо законодавчих умов і бізнес-моделей вироблення та продажу соціальних послуг на державне замовлення.
2.4. Залучення громадян і ОГС до вироблення національних і місцевих рішень
Створити урядову онлайн-платформу для публічних консультацій і забезпечити підключення та проведення публічних консультацій на цьому порталі всіх органів ВВ і ОМС.
Провести підвищення кваліфікації службовців органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, які відповідають за проведення публічних консультацій.
Провести підвищення кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування, які відповідають за зв'язки з громадськістю, щодо використання нових правових інструментів громадської участі (громадські слухання, загальні збори, місцеві ініціативи, консультативно-дорадчі органи, громадська оцінка (експертиза), механізми участі жителів у розподілі місцевого бюджету, публічні консультації, громадський бюджет і шкільний громадський бюджет).
ОМС мають оновити свої офіційні вебсайти та передбачити розділ «Громадська участь» в якому будуть відображатися інформація про реалізацію громадою нових правових інструментів участі.
3. Фінансування
3.1. Волонтерство, благодійництво, гуманітарна допомога
Корпоративні приватні благодійники за можливості повинні, закладати кошти в бюджетах підприємств на фінансування програм корпоративної соціальної відповідальності, через які підтримувати благодійні та волонтерські ініціативи.
Мінсоцполітики має закладати щорічні витрати в державному бюджеті на фінансування заходів державної цільової програми розвитку волонтерства в Україні. Органи місцевого самоврядування мають закладати в рамках місцевих бюджетів фінансування на заходи місцевих програм розвитку волонтерства в громаді.
Благодійна допомога здійснюється шляхом іноземних і національних донорів (фізичних і юридичних осіб приватного права).
3.2. Створення і реєстрація ОГС
Необхідне державне або донорське фінансування на створення та експлуатації програмного забезпечення для онлайн реєстрації ГО на Порталі «Дія».
Приватні юридичні компанії можуть передбачати в рамках своїх програм корпоративної соціальної відповідальності фінансування безплатних консультацій для громадян за реєстрацією та діяльністю громадських і благодійних організацій.
3.3. Розбудова фінансової спроможності ОГС
Мінмолодьспорт і Український молодіжний фонд має передбачати щорічнене фінансування для проведення конкурсів програмних та інституційних грантів для молодіжних і дитячих ГО.
Мінсоцполітики і Фонд захисту осіб з інвалідністю мають передбачати щорічне фінансування для проведення конкурсів програмних і інституційних грантів для ГО осіб з інвалідністю.
Мінветеранів має передбачати щорічне фінансування для проведення конкурсів програмних і інституційних грантів для ГО ветеранів.
Органи місцевого самоврядування мають щорічно передбачати в рамках місцевих бюджетів видатки на проведення конкурсів проєктів для ГО, благодійних організацій і ОСН.
Мінсоцполітики і ОМС мають щорічно передбачати кошти в державному і місцевих бюджетах для закупівлі соціальних послуг в тому числі і у ОГС.
Мінфін має розпочати планувати державний бюджет України з урахуванням можливості перерахування частини надходжень від податку на дохід фізичних осіб на рахунки ОГС.
Мінекономіки має закладати щорічні витрати в державному бюджеті на фінансування заходів державної цільової програми розвитку соціального підприємництва в Україні.
3.4. Залучення громадян і ОГС до вироблення національних і місцевих рішень
Органи державної влади й місцевого самоврядування в своїх річних кошторисах, мають почати закладати видатки на здійснення публічних консультацій, заходи аналізу політики, заходи взаємодії з громадськістю, заходи пояснення державної або муніципальної політики та видатки на цифровізацію інструментів громадської участі.
Органи місцевого самоврядування мають закладати в рамках місцевих бюджетів фінансування таких інструментів громадської участі як громадський бюджет громади і шкільний громадський бюджет.
Органи місцевого самоврядування мають фінансувати програми підтримки інституційного розвитку органів самоорганізації населення, як інструменту участі жителів у розв'язанні питань місцевого значення.
4. Комунікація реформ з суспільством
4.1. Волонтерство, благодійництво, гуманітарна допомога
Лідерство в розбудові нової відкритої та електронної системи роботи з гуманітарною допомогою належить Мінсоцполітиці. Головними противниками ліберальної та прозорої системи роботи з гуманітарною допомогою є: Мінфін, Митна служба та місцеві державні адміністрації.
Лідером у створенні державної системи підтримки розвитку волонтерства мають надати Мінсоцполітики, Державна соціальна сервісна служба й органи місцевого самоврядування. Основним противником може бути Мінфін через блокування витрат з державного бюджету на виконання заходів розвитку волонтерства.
4.2. Створення і реєстрація ОГС
Лідерами у впровадженні електронної реєстрації ГО мають бути Мін’юст і Мінцифра. Головний спротив у цьому процесі може виникнути з боку Мінцифри у зв'язку з необхідністю пошуку фінансування на створення програмного забезпечення.
Також існує ризик, що не всі органи місцевого самоврядування включать послугу реєстрації ГО в свої ЦНАП.
4.3. Розбудова фінансової спроможності ОГС
Лідерами в розбудові системи доступних державних грантів для ОГС мають виступити: органи місцевого самоврядування, Мінмолодьспорт, Мінсоцполітики, Мінветеранів. Противником цієї реформи традиційно виступає Мінфін.
Лідером у запровадженні відсоткового механізму (переказ частини ПДФО на діяльність ОГС) має бути Мінфін, який одночасно є головним противником цієї реформи.
Лідерами в розбудові системи закупівлі соціальних послуг в ОГС мають виступити органи місцевого самоврядування й Мінсоцполітики. Основними противниками цього можуть бути голови громад.
Лідером в запровадженні доброзичливого банківського обслуговування ОГС мають бути керівники банків і НБУ.
4.4. Залучення громадян і ОГС до вироблення національних і місцевих рішень
Головними гравцями із запровадження процедур та практики залучення жителів громади до розв’язання питань місцевого значення є голови громад і депутати місцевих рад. На жаль, ці самі особи й можуть бути головними противниками запровадження цієї реформи. На національному рівні лідерство в цій реформі належить Комітету ВРУ з питань організації державної влади й місцевого самоврядування, Мінінфраструктури, Конгрес місцевих і регіональних влад та асоціаціям органів місцевого самоврядування.
Лідером у запровадженні реформи державного управління через імплементування процедури обов'язкових державних консультацій має стати Секретаріат КМУ, Мін'юст і Нацдержслужба. Основний спротив у впровадженні цієї реформи ми можемо отримати від керівників органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.
5. Критерії оцінювання успішності/неуспішності реформи
5.1. Волонтерство, благодійництво, гуманітарна допомога
Широкий спектр операторів гуманітарної допомоги (неприбуткові організації, органи влади й міжнародні гуманітарні організації) зможуть швидко й легко декларувати та завозити широкий перелік гуманітарної допомоги (товари, послуги, валюта) й звітуватися про її розподіл за допомогою автоматизованої системи гуманітарної допомоги.
В Україні розбудована державно-приватна екосистема сприяння розвитку волонтерства ефективність якої можна виміряти наступними показниками:
1) відсоток громадян, які визнають себе волонтерами;
2) відсоток громадян, які мають угоди про здійснення волонтерської діяльності з неприбутковими організаціями;
3) обсяг (у гривнях) послуг, наданих волонтерами протягом року;
4) кількість іноземних волонтерів, які здійснюють свою волонтерську діяльність в Україні;
5) кількість ОГС й органів влади, які офіційно (на основі договору), залучають до своєї діяльності волонтерів;
6) обсяг коштів витрачених із державного та місцевих бюджетів на підтримку заходів розвитку волонтерства.
5.2. Створення й реєстрація ОГС
Громадяни України зможуть швидко та зручно в електронному режимі зареєструвати ГО через Портал «Дія».
Громадяни України зможуть зареєструвати ГО безплатно протягом одного дня в будь-якому ЦНАП України.
5.3. Розбудова фінансової спроможності ОГС
Кожен громадянин України може зайти у свій електронний кабінет платника податків та визначити громадську, благодійну або релігійну організацію, якій буде перераховано 2% від обсягу його сплаченого податку на дохід.
Усі державні та місцеві конкурси проєктів для ОГС відбуватимуться за допомогою прозорого державного сервісу — Простір електронних конкурсів. ГО молоді, ГО ветеранів, ГО осіб з інвалідністю, спортивні ГО й ГО національно-патріотичного виховання мають гарантовані щорічні конкурси проєктів за кошти державного бюджету. Бюджет одного проєкту не менший, ніж 500 тис. грн. Вказані організації мають доступ до державних грантів інституційного розвитку.
ГО молоді, ГО ветеранів, ГО осіб з інвалідністю, спортивні ГО та ГО національно-патріотичного виховання, благодійні фонди мають пільговий режим оренди комунальної власності.
50% соціальних послуг, які закуповують державним та місцевими бюджетами, виробляють громадськими й благодійними організаціями.
Збільшення в 5 разів суми коштів, які отримали ГО та БО від продажу своїх послуг і робіт бізнесу.
Банківське обслуговування фінансової діяльності ОГС не блокує їх діяльність і не створює надмірних адміністративних перепон. Комерційні банки впровадили ризикоорієнтований підхід під час здійснення фінансового моніторингу неприбуткових організацій.
5.4. Залучення громадян та ОГС до вироблення національних і місцевих рішень
Усі органи виконавчої влади й місцевого самоврядування організовують публічні консультації щодо всіх своїх проєктів нормативно-правових актів на урядовій онлайн-платформі для публічних консультацій. Усі громадяни України та юридичні особи мають вільний доступ до публічних консультацій і надання своїх пропозицій до проєктів НПА.
У всіх 1470 територіальних громадах України ухвалені статути громад і детальні процедури інструментів громадської участі (громадські слухання, загальні збори, місцеві ініціативи, консультативно-дорадчі органи, громадська оцінка (експертиза), механізми участі жителів у розподілі місцевого бюджету, публічні консультації, громадський бюджет і шкільний громадський бюджет). До використання інструментів участі допущені не лише зареєстровані жителі громади, але й ВПО і молодь із 14 років.
У кожній громаді створені та функціонують органи самоорганізації населення (ОСН).
1.5. Червоні лінії у сфері політики ОГС
Влада не має застосовувати інструменти адміністративного й кримінального переслідування активістів, громадських діячів, правозахисників, журналістів із політичних мотивів.
Влада не повинна ігнорувати й затягувати розслідування кримінальних нападів на активістів і громадських діячів.
Влада має утримуватися від необґрунтованої відмови від публічних консультацій і залучення суспільства до вироблення державних рішень.
Влада має припинити необґрунтоване обмеження громадянських свобод (право на зібрання, право на приватність, право на інформацію, право на об’єднання тощо) в умовах воєнного часу. Влада має утримуватися від використання технологій штучного інтелекту для запровадження системи тотального слідкування за громадянами, які мають на меті збір та обробку персональної інформації, яку надалі використовують для переслідування активістів.
ОГС повинні не порушувати принцип аполітичності своєї діяльності.
ОГС повинні не порушувати таких принципів своєї діяльності, як: відкритість, прозорість, підзвітність, цільове використання коштів.
2.1. Нинішня ситуація у сфері медіа на початок 2023 року
Медійна сфера України, попри наявні олігархічні групи в телерадіопросторі, є досить незалежною та плюралістичною. В Україні діють як загальнонаціональні телестанції, радіостанції, так і регіональні та локальні. Суспільне, попри свою юність і хронічну недофінансованість, набирає обертів найперше через довіру глядача та незалежну редакційну політику.
Здебільшого преса Україна пройшла етап роздержавлення комунальної преси. Приватна преса існує в рамках світових тенденцій зменшення споживання та переходу до нішевих форматів. Окремим питанням стоїть питання друку, бо в Україні немає виробництва якісного газетного паперу, а вартість іноземної продукції є досить дорогою.
Онлайн сегмент розвивається достатньо динамічно. Він представлений як інтернет-дзеркала традиційних медій, онлайн-пресою, інтернет-каналами та сегментом професійного блогерства, аудиторія яких сягає сотень тисяч підписників.
Головним викликом для медійної сфери в Україні, як і для будь-якого сектору нашої економіки, є війна. З початку широкомасштабного вторгнення РФ щонайменше 215 телерадіомовників, онлайн- та друкованих медіа (загальнонаціональних, регіональних та місцевих) припинили повністю або частково свою діяльність через бойові дії та окупацію.
Повномасштабна війна спричинила й величезні економічні проблеми для медіа в Україні. Очікувано, що за підсумками 2022 року ВВП країни може скоротитися на 30-35%. Рекламний ринок, за різними оцінками, може недоотримати навіть більше. Глобальні міжнародні FMCG-рекламодавці, які завжди складали міцною основою рекламного ринку, із початку великої агресії майже не повернулися на нього, навіть попри те, що продажі їхньої продукції в Україні тривають. Рекламний ринок наразі тримається на локальних рекламодавцях. Від нестачі рекламних коштів особливо потерпають медіа в регіонах, що були окуповані Росією, звільнені з окупації чи знаходяться недалеко від зони ведення бойових дій.
Тільки за перші пів року повномасштабної війни Росія скоїла 435 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. Станом на 24 серпня російські військові вбили 37 журналістів в Україні, ще 14 журналістів були поранені, зниклими безвісти вважаються четверо журналістів. І всі ці цифри продовжують зростати.
У таких містах як Харків, яке постійно знаходиться під обстрілами, вкрай складно знайти людей, які хотіли б працювати журналістами. Що стосується регіонів під російською окупацією, то там журналістами залишаються працювати дуже сміливі люди, які під загрозою для життя та свободи, партизанськими методами, продовжують виконувати свою фахову роботу.
Російська федерація активно атакує український медійний простір як у фізичному вимірі: захоплює приміщення медій, атакує радіопередавальні комплекси й обстрілює телевізійні вежі, так і у віртуальному: перемикає інтернет-трафік через російські сервери, доступ до яких мають спецслужби РФ, а також який дозволяє відфільтровувати та повністю блокувати українські ресурси на окупованих територіях для повного контролю за інформацією там.
Окремою проблемою залишається платформа Телеграм, що не має європейської прописки, але яка стала не лише зручним інструментом комунікації, але й поширенням дезінформації. Двадцять четвертого лютого або ж декілька днів після того було запущено близько 100 анонімних локальних телеграм-каналів із меседжами російської дезінформації, які були зорієнтовані на населені пункти, що пізніше Росія або окупувала, або намагалася окупувати.
Однією з вимог Єврокомісії для вступу України до ЄС є узгодження українського медійного законодавства з законодавством ЄС. Протягом десятиліття створюють новий закон, відомий наразі як проєкт закону «Про медіа». Цей акт має замінити 5 морально застарілих чиннихзаконів, поширити свою дію на сферу “нових медій”, посилити регулятора та запровадити інститут співрегулювання. Уряд поставив перед собою амбітну мету змінити українське медійне законодавство до кінця 2022 року — закон про медіа було опубліковано в останній день року 31 грудня.
Попри дію воєнного стану, що дозволяє державі дуже значною мірою втручатися в роботу медіа, уряд втручається досить помірно: найбільші телеканали мовлять 24/7 новини (відомий як новинний марафон “Єдині новини”), у координації створення яких беруть участь представники влади. Водночас інтернет-медіа та радіо функціонують без такого втручання. Паралельно діють канали, які транслюють не новинний контент. Проте викликає певне занепокоєння зростання кількості державних телеканалів, що безпосередньо спростовує ідею створення суспільного мовлення. Тобто, до війни ми мали оновлення й розширення мовлення парламентського телеканалу — «Рада», державного каналу іномовлення — Freedom, а з осені перезапустився державний розважальний телеканал — «Дом». Ще один канал “Ми-Україна”, що створений частиною команди колишнього олігархічного каналу “Україна”, також за деякими оцінками може фінансуватися за кошти платників податків. Заразом суспільне мовлення в 2023 році отримає найменший обсяг фінансування — 32% від мінімальної фінансової гарантії передбаченої законом.
2.2. Бачення стану медіасфери в перспективі 2030 року
Медійна сфера України в 2030 році має відновитися до воєнних показників у частині виробництва та поширення контенту, а також у фінансових показниках. Класичні медіа, такі як: телебачення, радіо, онлайн-преса постачають контент, як на обраній основній платформі, так і на сучасних каналах комунікацій, зокрема на централізованих та децентралізованих соціальних онлайн-середовищах.
Різноманітність українського медіаландшафту забезпечена існуванням різнотипових медій, які за територіальною ознакою — загальнонаціональні, регіональні та локальні громади, так і за тематичною спрямованістю. Медіа, як джерела інформації, задовольняють інформаційні потреби мешканців країни різного віку, рівня доходів, освіти тощо, а також активно взаємодіють з аналогічними суб’єктами поза межами країни, що стало наслідком посилення міграційних процесів, як побічного ефекту війни Російської Федерації проти України.
Блогери сформували правила самовизначення в двох основних категоріях: як мономедіа з жорстким дотриманням стандартів, а також блогери вільного жанру, які не користуються привілеями медій.
Рівень довіри українців до медіа є не нижчим, ніж довіра до основних публічних акторів — армії, церкви, волонтерів та ін. Довіра зростає через дотримання стандартів журналістики, розробки та ефективного впровадження правил органів співрегулювання, а також ефективній діяльності національного медіарегулятора.
Українці поступово підвищують показники медіаграмотності: вміють чітко перевіряти офіційні джерела, знають основні медіа, їх власників та політичну орієнтованість та мають рівень резистентності до інформаційних вкидів від 50% і більше.
Платформа Суспільного займає вагому позицію, як джерело перевіреної інформації, а також майданчик для формування суспільного діалогу з усіх вагомих сфер суспільного життя. Суспільне продукує просвітницький, історичний та інший контенти, що поширюються найбільш прийнятними каналами взаємодії з цільовими аудиторіями. VoD платформа суспільного є цінним джерелом для усього медійного ринку. Суспільне мовлення забезпечене гарантованими механізмами фінансування на рівні достатньому для ефективної діяльності та виробництва якісного контенту як самостійно, так і шляхом залучення незалежних виробників контенту.
Український медіапростір є частиною міжнародного медіаринку. Українські медіа виробляють самостійно або у співпраці з іноземними продакшенами контент, що має попит на європейському та світовому ринку, відповідає вимогам недискримінації. Система іномовлення України постачає спеціалізований контент на світові інформаційні майданчики.
Українське медійне законодавство гармонізовано з медійним законодавством ЄС, українські медійники беруть активну участь у розробці пан'європейських політик у галузі свободи слова та відповідних акторів.
Україна активно взаємодіє з соціальними платформами в частині протидії дезінформації, а також виробленні правил, що запобігають нейтральності в інтересах інформаційних агресорів.
2.3. Ключові зміни в сфері медіа, потрібні для досягнення бажаних результатів
Найбільшою проблемою наступного десятиліття буде відновлення медійного ринку, ураженого пандемією COVID-19 та повномасштабним вторгненням Російської Федерації. Одним із дієвих способів відновлення медіасередовища є дотримання гарантій фінансування Суспільного мовника повним обсягом. За таких умов Суспільне починає замовляти контент у медійних акторів, водночас допомагаючи відновитися медійному ринку. Таким чином, відбувається вливання коштів у ринок з одночасним підвищенням якості контенту, який має відповідати високим вимогам суспільного.
Слід налагодити взаємодію з великими дистрибуційними платформами щодо перекладу та адаптації, з одного боку, а з іншого — поширення українського контенту на платформах має посилити інтеграцію медійного простору в європейський і світовий контекст.
Україна має забезпечити ефективний захист авторського права, як ключового елементу розвитку сфери інтелектуальної власності, водночас формуючи імідж України як надійного партнера, що забезпечує виплату роялті та інвестує в розвиток культурних аудіовізуальних продуктів.
Медійний регулятор спільно з іншими державними інституціями має забезпечити ефективні засоби боротьби з монополізацією та приховуванням реальних власників медій.
Ринок має отримати ефективний захист від впливів національних та іноземних «bad actors як на медіа, так і на окремих журналістів, блогерів.
Медіаграмотність має бути ефективно інтегрована в різні комунікаційні та освітні програми, соціальні кампанії, щоб охопити різні верстви населення, як за віковими, так і соціальними показниками.
Професійна освіта журналістів потребує докорінного реформування з метою навчання фахових журналістів, зокрема тематичної направленості. Студенти мають на постійній основі отримувати можливість стажуватись в іноземних медіа за доступними програмами обміну.
Провести комплексне оновлення медійного законодавства й забезпечити його синхронізацію з директивами, що виробляють на рівні ЄС.
Застосовувати кращі міжнародні практики провідних медій (наприклад, Керівної групи з гендерної рівності Європейської мовної спілки), напрацьовані рекомендації міжнародних організацій та українського експертного середовища щодо протидії гендерним стереотипам, дискримінації, гендерному насильству й забезпечення гендерної рівності та прав людини в українському суспільстві.
2.4. Політика розв’язання проблем у медійній сфері в перспективі 2030 року
Нормативно-правове забезпечення
Україна наблизилась до формального виконання вимог Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Йдеться про 7 вимог Європейської комісії до України як країни кандидата в члени ЄС в частині гармонізації з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіа сервіси. Верховна Рада України ухвалила в грудні Закон України “Про медіа” та зміни до рекламного законодавства й таким чином завершила виконання зобов’язання на законодавчому рівні. Ухвалені акти потребують належної імплементації на рівні підзаконних нормативно-правових актів, актів органів співрегулювання, а також розробки змін до законів, у випадку, якщо запропоновані механізми не будуть належним чином впроваджені.
Звразом Україні належить виконати зобов’язання взяті на себе ще перед Радою Європи, зокрема щодо створення Суспільного мовлення. Так, із 2017 року — року створення Суспільного мовника (нині — суб’єкта у сфері суспільних медіа) Національна суспільна телерадіокомпанія України жодного разу не отримала мінімальної гарантії в 0.2% від видатків загальної частини державного бюджету за попередній рік, як це передбачено законом. Така гарантія, як і аналогічні гарантії в інших сферах, є нівельованою Бюджетним кодексом, що змушує продовжувати пошук нової моделі фінансування, зокрема через кошти ренти за використання радіочастотного спектра або із застосуванням гібридних моделей фінансування.
Водночас із набуттям на рівні ЄС сили Акту про свободу медіа Україна має внести цей акт у перелік актів, що потребуватимуть імплементації, зокрема через гарантії незалежності суспільних медій, що ним передбачаються.
З огляду на висхідну динаміку споживання контенту з інтернету, зокрема соціальних мереж та гібридних платформ, на кшталт, Телеграму, Україна має долучити до плану імплементації актів Європейського союзу також імплементацію уже чинних Акта про цифрові сервіси та Акта про цифровий маркетинг, що порушують діяльність та інтернет-посередників, зокрема соцмереж, роль яких під час пандемії COVID-19 та повномасштабної агресії значно зросла, у т.ч. і в негативному контексті, створюючи “охолоджувальний ефект” для медіа. У контексті свободи слова та розвитку медіа, а заразом із правами на інформацію й приватність, особливої уваги потребуватиме майбутній Акт ЄС про штучний інтелект.
У контексті медіа та виборів Україна має забезпечити імплементацію майбутнього Акта ЄС про прозорість та таргетування політичної реклами, бо його основний фокус стосується сфери онлайн та соціальних мереж. У цьому аспекті також потребуватиме ухвалення законопроекту, щодо змін до Виборчого кодексу України — цей пакет змін було вилучено з перехідних положень закону про медіа та зареєстровано окремо.
Ухвалений у 2022 році новий Закон України “Про авторське право і суміжні права” потребує належної імплементації, що дозволить авторам отримувати авторські винагороди та розвивати ринок виробництва контенту, а в контексті діяльності медіа новий закон потребує коригування щодо належного запровадження свободи панорами. Дієвий захист авторського права — від законодавчих змін до спроможності судів та виконавчих служб його захищати є однією з важливих засад подальшого розвитку медіа та всього ринку креативних послуг.
З огляду на кризу, викликану війною сфера креативних послуг потребує й додаткових податкових стимулів, зокрема легалізації меценатства у сфері виробництва контенту, бо відновлення ринку виробництва прогнозують не раніше 2030 року.
Окремої активності, зокрема і тісній співпраці з експертним середовищем самого ЄС, потребує пошук рішень на законодавчому рівні щодо недобросовісних акторів або акторів із третіх країн, що пропонують свої цифрові сервіси і які не знаходяться під юрисдикцією США чи ЄС, а також удосконалення політик великих соціальних мереж у контексті захисту свободи слова та винятків щодо країн, що знаходяться під агресією інших країн.
Інституційні зміни
Екосистема органів у сфері інформаційної політики, що склалася в останні роки показує правильність руху, як із точки зору вироблення політик, так і охоплення й аналізу медійного середовища. Поява Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки у складі Міністерстві культури та інформаційної політики, а також поява проєкту “Фільтр” із розвитку медіаграмотності є важливими ініціативами, як в короткостроковій, але більше в довгостроковій перспективі налагоджують механізм протидії дезінформації та спеціальних інформаційних операцій, а також допомагають підвищити рівень.
Водночас закон про медіа вперше за історію Національної ради України з питань телебачення й радіомовлення надав їй можливість бути правдивим регулятором, водночас охопити сферу не лише традиційних медіа, а й новітніх форм, зокрема каталогів програм, онлайн-преси. Однак, для якісного виконання своїх функцій Національна рада мусить мати належний рівень фінансування та достатню кількість персоналу, здатного виконувати визначений законом і Стратегією обсяг завдань. Заразом важливо й забезпечувати незалежність посиленого регулятора від впливу з боку як влади, так і пов’язаних із владою приватних структур (олігархів), бо в такому разі можна отримати орган цензури.
Прозорість, незалежність та підзвітність Українського культурного фонду та Державного агентства з питань кіно — це те, що також потрібно розбудовувати. Вилучення Держкіно з-під контролю Міністерства культури, а також не переобрання в належний термін наглядової ради УКФ та виключення громадськості з обговорення стратегії розвитку кіноіндустрії — приклади, які не мають повторюватися в майбутньому. Роль цих двох інституцій, а також Суспільного мовлення для повоєнного відновлення медійного ринку є ключовими. Забезпечення їх ефективності й незалежності є одним з основних завдань на наступні роки.
Посилення інституційної спроможності МКІП, а також належне інституційне забезпечення й фінансування таких проєктів як Центр стратегічних комунікацій та Фільтр. Державні ініціативи з просування медіаграмотності мають ефективно використовувати, як наявні власні напрацювання, так і розроблені незалежними гравцями, зокрема залучаючи їх до втілення таких програм у рамках партнерств та коаліцій.
У царині освіти Міністерство освіти та науки спільно з Міністерством культури та інформаційної політики має переглянути підходи до освіти журналістів, зокрема визначити доцільність існування бакалаврських програм. Також, з огляду на прогнозовану нестачу кадрів в усіх галузях вжити заходів для підготовки кадрів у сфері журналістики, кінематографії та дотичних до них спеціальностей (менеджменту в сфері медіа, юриспруденції тощо), щоб забезпечити галузь достатньою кількістю спеціалістів належної якості, а також, щоб забезпечити конкурентоспроможність української медіасфери на міжнародному ринку.
Майбутнє платформи іномовлення має враховувати чіткі задачі та цілі, які виконуватиме, а також фактичну спроможність держави забезпечувати виробництво контенту. Можливим розвитком є інкорпорування іномовлення в систему суспільного мовлення, чіткішого таргетування цільової аудиторії, а відповідно й формування сітки мовлення відповідно до неї. Альтернативний розвиток вбачаємо в перетворенні іномовлення на продакшн, який вироблятиме контент для інших мовників, зокрема світових агенцій.
Органи державної влади та медіа мають розробити й впровадити політики щодо комунікації з окупованими, нещодавно звільненими територіями України.
Окремим питанням постає запровадження дії інформаційного законодавства на звільнених від окупації територій, що були окуповані до 24 лютого 2022 року. Таке запровадження потребуватиме не лише окрему часолінію та етапність, але і формування з нуля всієї інфраструктури — відновлення філій Суспільного, представників Національної ради, інформаційних департаментів органів влади, відповідальних за доступ до публічної інформації та ін. Таке відновлення буде можливе лише після повного звільнення регіонів і наразі можливо лише відносно оцінити етапність і час необхідний на запуск законів у сфері медіа та свободи інформації.
Фінансування
Фінансування медійної сфери має відбуватися на різних щаблях із різними цілями.
Так, базовим рівнем є забезпечення незалежності суспільних медіа та регулювання відповідно до гарантій, встановлених законом про медіа та про суспільні медіа України. Належне фінансування регулятора дозволить виконувати покладені на нього повноваження, зокрема проводити оцінку ринку, формувати адекватну Стратегію та щорічні плани. Фінансування Суспільних медіа не лише забезпечує виконання їх місії, але і дозволяє запустити кошти на ринок через систему пітчингів, в яких можуть брати участь і незалежні студії та інші комерційні медіа.
Другим рівнем є фінансування ринку креативних індустрій через програми УКФ та Держкіно. Відповідно в державному бюджеті мають виокремити кошти на відновлення цього ринку. Окрім цього Україна має вжити всіх необхідних кроків для участі медій та продакшенів у програмах “Креативна Європа” та ін.
Залучення донорського фінансування та створення умов для іноземних інвестицій має дозволити великим, а надто локальним медіа відновити свою діяльність, особливо в регіонах, що найбільше постраждали від російської військової агресії, де почасти діяльність медій доведеться починати з нуля.
4. Комунікація реформ із суспільством
Суспільству потрібно продовжити пояснювати важливість Суспільних медіа, а також нового явища — медіа громад. Комунікація щодо важливості Суспільного для демократії в цілому, так і медійного ринку має відбуватися постійно на всіх рівнях — від членів парламенту до різних соціальних груп.
На шляху до повоєнної відбудови медіагалузі на Україну чекатимуть дві потенційні небезпеки: небажання держави відмовитися від встановленого протягом дії воєнного стану контролю над медіа та відмовитися від створених медій. Так, на сьогодні вже діють радійна й телевізійна станція Міністерства оборони, парламентський телеканал Рада перетворений на новинний канал, що не є відповідним його природі і функціям. Також суттєвим ризиком є відновлення медіавпливу старих або поява нових олігархів через неспроможність побудувати самоокупний медіаринок.
5. Кроки/етапи змін
Відновлення та розвиток медіасектору безпосередньо пов’язаний із перебігом бойових дій та відновленням контролю над тимчасово окупованими територіями. Оскільки після звільнення території, потрібен час для відновлення телекомунікаційної інфраструктури — телевізійних веж, оптичних ліній, системи мобільного зв’язку.
Відновлення роботи Суспільного на звільнених територіях залежатиме від стану об’єктів та від обсягів фінансування, що дозволять швидко відновити роботу на звільнених філіях, за умови, якщо вони не будуть пошкоджені бойовими діями. Відновлення або запуск інших медій залежатиме від стану популяції в конкретних регіонах, бо за відсутності або незначній кількості споживачів жодне медіа не зможе існувати.
Адаптація Європейських директив має відбуватися за можливістю де-факто без очікувань формальних рішень, бо розвиток медійної та інформаційної сфери є надзвичайно стрімким для уніфікації правил та формування перспективи різним бізнесам та іншим акторам працювати в єдиному середовищі, Україна має докладати максимально зусиль та рухатися паралельними треками з країнами ЄС.
6. Критерії оцінювання успішності/неуспішності реформи
Україна вчасно імплементує положення актів ЄС, що дозволяє створити фактично єдиний простір для гравців у медійній сфері.
Україна імплементувала зобов’язання в медійній сфері перед ЄС та відкрила доступність таких програм, як “Креативна Європа”, що дозволяє розвиватися медійному ринку.
Україна забезпечила належне фінансування регулятора та Суспільного.
Українські суб’єкти у сфері медіа впроваджують передові (диджитал) підходи до роботи, мають кошти на R&D;
Громадяни мають доступ до інформації, як про загальнодержавні події та рішення, так і про події й рішення в рамках своїх громад.
Рівень медіаграмотності в 2030 році сягає понад 80% населення.
Канал Рада перетворено на класичний парламентський канал, решта медій створених у рамках воєнного часу приватизовані або ліквідовані.
2.5. Червоні лінії у сфері медіа
- Під час розробки медійного законодавства є неприпустимо створювати умови для обмеження свободи слова під формальним приводом забезпечення інтересів національної безпеки з метою цензури.
- Держава не повинна займатися пропагандою всередині своєї країни та/або концентровано спрямовувати її на своїх громадян.
- Медіа у своїй роботі не можуть порушувати етичні та професійні стандарти журналістики, поширювати дезінформацію.