ПЕРЕДМОВА

Наприкінці березня 2022 року, коли українська армія завдала першої поразки військам російського загарбника в суспільстві сформувалось переконання про можливість та неминучість нашої перемоги. У цей час у незалежного громадського об'єднання-коаліції експертів «Україна після перемоги» виникла ідея розробити бачення відновлення України. Так само, як  це було після Революції Гідності 2014 року, так і після перемоги держава Україна потребуватиме чіткого розуміння відновлення на основі вже напрацьованих рішень, а також консолідації суспільства навколо цього бачення. 

 Як первинну ціль було поставлено й виконано завдання лаконічного формулювання мрій незалежної громадськості про неминуче продовження засадничих проєвропейських реформ разом з повоєнним відновленням України. Так народився візійний документ «Україна після перемоги. Бачення України 2030», який підготувало кілька десятків відомих науковців і громадських експертів, що був висунутий на публічне обговорення — https://ces.org.ua/ukraine-after-victory/  

Водночас Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ за участі понад 100 експертів розробила й продовжує розробляти експертні рекомендації до Національного плану відновлення в 20 сферах відновлення. Це необіхдно, оскільки процес відновлення держави України безпосередньо пов’язаний із продовженням реформ, які розвиватимуть нашу країну як демократичну та правову державу — потенційного повноправного члена Європейського Союзу. Ці рекомендації враховували попередні експертні напрацювання та публічні консультації  за участі декількох тисяч громадян та були презентовані на Конференції з питань відновлення (Ukraine Recovery Conference) у липні 2022 року в Лугано, Швейцарія — https://rpr.org.ua/news/pryntsypy-toronto-ta-haluzevi-bryfy/

Другий рік героїчного спротиву ворогу, наступ наших військ та визволення значної частини територій країни від кривавого окупанта  заразом зі збільшеною військовою та економічною підтримкою наших західних партнерів, посилюють нашу певність у перемозі в близькому майбутньому. Набуття Україною статусу кандидата до вступу у ЄС додатково означило необхідність прискорення європейських реформ задля нашого повноправного партнерства. Наші  міжнародні партнери в швейцарському Лугано — це 40 країн, зокрема США, Велика Британія, Франція та Японія — підписали декларацію, яка зафіксувала їхні зобов’язання щодо надання політичної, фінансової та технічної підтримки, а також започаткували принципи Лугано для відновлення України.

Підбиваючи підсумки другої міжнародної конференції з відновлення України  (The Ukraine Recovery Conference London on 21-22 June), яка щойно завершилась, наші західні партнери заразом із необхідністю взаємодії держави й широкої спільноти приватного сектору особливо підкреслили роль і завдання громадянського суспільства в процесі здійснення європейських реформ та відбудови країни. Громадянське суспільство продемонструвало свою стійкість, тому саме  люди мають очолювати процес відбудови.

Війна надзвичайно піднесла роль і значення самоврядного громадянського суспільства. Це — добровольці в лавах чинних захисників Вітчизни. Це — історично видатний масовий і солідарний волонтерський рух, який сприяє нашій перемозі фактично на всіх головних ділянках протистояння російській агресії та сферах суспільного життя. Це — постачання необхідного військовим на фронті, соціальна робота з населенням в тилу, збір коштів на військову зброю й техніку, допомога біженцям тощо. За документування воєнних злочинів агресорів українські правозахисники отримали Нобелівську премію миру. Всупереч обмеженням в умовах воєнного часу, активісти громадянського суспільства не припинили ефективної боротьби проти корупції в державних і політичних інституціях та просування реформ. Інтелектуали та діячі української культури доносять до світу її досягнення та національну рішучість українців щодо захисту власної країни через світові засоби масової інформації та соціальні мережі. Громадські діячі взаємодіють із громадськими організаціями західних суспільств для організації волонтерської допомоги Україні. Незалежні експерти та аналітичні організації активно адвокатують інтереси громадськості на рівні парламенту та урядових інституцій, сприяючи національній стійкості та нашій спільній перемозі. Війна завершує формування незалежного громадянського суспільства як невіддільного інституту демократичної України.

Ми виходимо з того, що наслідки війни остаточно стверджують в Україні принципову роль громадянського суспільства, яке засвідчило здатність до найпереконливіших ефективних форм самоорганізації. Надалі жодна політична влада не зможе не рахуватись із самоорганізованим громадянським суспільством, яке творить живий каркас України, пов’язуючи формальні інститути держави з безпосередньою енергією громадян.

Представлений тут документ «Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери у перспективі 2030 року» є продовженням і певним довершенням попередніх зусиль громадських експертів зі створення поглибленої візії підготовки та виконання цього історичного завдання у сфері соціальної й гуманітарної політики в горизонті одного покоління. 

Таке бачення відновлення й розвитку країни потрібне для того, щоб у важкий час воєнних випробувань українське суспільство — у самій Україні та за її межами — отримало чітку й привабливу перспективу майбутнього для консолідації зусиль опору агресору. Воно потрібно для наших західних партнерів — для їхнього розуміння, що ми йдемо в західноєвропейську спільноту не як прохачі військової та фінансової допомоги, а як рівноправні партнери, здатні планувати й бачити свій шлях у вільний світ демократичних країн Зрештою, такий документ також потрібний для здійснення необхідних реформ розвитку вже зараз, попри воєнний час, як це сьогодні ми бачимо на прикладі інтеграції до ЄС.

Принципи, якими ми керувалися під час  створення цього первинного візійного документа, можна бачити з самих експертних пропозицій у тексті документа. Утім, наша візія виокремлює дві групи базових цінностей, на яких має орієнтуватися відбудова та реформи в новій післявоєнній Україні.

По-перше, це універсальні ліберально-демократичні цінності — права людини, правова держава з розвинутим громадянським суспільством — добровільними громадськими об’єднаннями, людська гідність, визнання недоторканності права власності та ринкових свобод заразом із плеканням громадянської рівності, соціальної справедливості, міжетнічної, релігійної та гендерної толерантності. Остаточна визначеність суб’єктності України щодо приналежності до європейського світу — це наш екзистенційний вибір загальних цінностей, які збігаються з тими, що покладені в спільну основу суспільно-політичної організації сучасних демократичних країн. 

Водночас демократичні цінності відстоюють суб’єктність не лише держави Україна, а кожного з її громадян та громадянок. Максимальне зменшення патерналістської ролі державних інститутів у всіх сферах розбудови соціально-гуманітарної сфери та максимальне гарантування надання прав і свобод її діячам та творцям — це створення можливостей для ефективної дії людського й соціального капіталу, накопиченого за роки після Революції Гідності, зокрема та особливо громадянськими ініціативами. 

По-друге, це цінності колективної, національно-культурної ідентичності. Війна з агресором — це війна не на життя, а на смерть за збереження цінностей колективної національної ідентичності — спільної історії й культури, спільної форми життя — від насильницького знищення під імперськими «духовними скрєпами» Росії. Наша безумовна віра в перемогу над Росією базується насамперед на цінностях ідентичності — патріотизмі, високому героїзмі військових і цивільних, соціальній солідарності. Визвольна війна України як спротив авторитарної диктаторської Росії — це боротьба за право української нації жити за власним вибором згідно зі своїми національно-культурними цінностями.

Саме ці групи базових цінностей демократії, правової держави, взаємодія та розвиток яких є одним із найважливіших завдань планування та здійснення політики в гуманітарній сфері, є покладені в центр нашої експертної уваги. 

Взаємодія й зіткнення цих двох груп цінностей складає осердя політичного життя в організації сучасних суспільств. Від переваги або домінування однієї з цих двох ціннісних орієнтацій залежить характер політичної організації того чи іншого суспільства — від ліберально-демократичного до авторитарного типу урядування; від форми національної демократії до країн радикального націоналізму, що трансформуються в агресивний нацизм, що ми бачимо на наочному прикладі новітньої історії путінської Росії.

Дилема вирішення адекватного підходу в орієнтації водночас на обидві групи цінностей має бути визначальною в соціальній та гуманітарній політиці нової України.

Унаслідок геополітичного розташування України військова загроза імперського втручання Росії в  внутрішню політику досі лишається на невизначений час навіть за успішного завершення війни на власну користь. Цей факт зрозумілий усьому демократичному світу, він  є основною партнерської допомоги нашій країні з озброєнням та розгортанням економічних санкцій проти Росії. Це національна війна України за світові (наднаціональні) цінності демократії взагалі. Сьогодні і надовго боротьба України за її національне виживання стає фронтиром боротьби світової демократії проти автократичних і диктаторських режимів.

Як фронтир західної демократії в перші роки після перемоги, Україна матиме необхідність одночасно поєднувати ліберально-демократичну політику з достатньо централізованим адмініструванням, від чого залежить постійна готовність надати військову відсіч та запобігати агресивним діям потенційного зовнішнього агресора — Росії. Для забезпечення власної та міжнародної безпеки Україна має наполегливо виконувати два завдання водночас — зміцнювати світоглядні засади власної національно-культурної ідентичності та впроваджувати демократичну, на європейському рівні, соціальну політику. Від цього безпосередньо залежатиме громадсько-політична та правова єдність нації, що є необхідною соціально-гуманітарною передумовою стану розвитку й захисту України.

У єдиному процесі відновлення такі реформування України після перемоги зріле громадянське суспільство відіграватиме одну з центральних ролей як його повноправний учасник. Нині відкривається унікальний шлях до подолання історичної проблеми України та інших демократичних суспільств — розриву між «ми» (суспільство) і «вони» (держава, політики, еліти). Роль сполучної ланки, яка створює в суспільстві відчуття причетності до спільної справи (res publica), виконує самоорганізоване громадянське суспільство (тут використані вдалі формування Олександра Сушка щодо ролі громадянського суспільства).

У представленому тут візійному документі ми презентуємо, а також виносимо на публічне широке обговорення, бачення відбудови й необхідних змін усоціально-гуманітарній сфері країни в перспективі нашої перемоги, а також — візію європейської інтеграції й процедури отримання членства в НАТО. У цьому документі сформована не лише візійна частина того, що має і може бути досягнуто в перспективі 2030 року, а й окреслені конкретні політики, стратегічні плани й кроки їх втілення  найкращими незалежними громадськими експертами.

Ми розглядаємо дію оприлюднення цього експертного документа як його суспільну адвокацію — як формування солідарної громадської думки щодо процесу й нинішніх і повоєнних змін України, здатної виступати повноцінним партнером в ефективному та рівноправному діалозі з державними структурами в соціально-гуманітарній сфері.