Медіареформа

Розділ 1. Моніторинг виконання рекомендацій щодо пріоритетів реформи на 2020 – травень 2021 року

1. Імплементувати Директиву 2010/13/ЄС «Про аудіовізуальні медіапослуги», що дасть змогу врегулювати питання діяльності нелінійних аудіовізуальних медіа, посилить повноваження регулятора, запровадить співрегулювання у галузі, врегулює роботу мовлення громад і посилить захист прав медіаспоживачів.

Частково виконано

Протягом 2019–2021 рр. триває доопрацювання законопроєкту у сфері аудіовізуальних послуг, онлайн-платформ та інших медійних гравців. Попри пропорційну залученість представників регулятора, медіаспільноти та громадянського суспільства, робота не закінчена. Основними конфліктними питаннями є сила регулятора, санкційний механізм та вимоги щодо мови.

Слід констатувати, що Україна вже на два роки затягує виконання зобов’язання за угодою Україна – ЄС щодо імплементації директиви. Окрім того, виникає питання про можливість ефективно реагувати на порушення в мережі Інтернет через відсутність єдиної точки входу мережі, архітектури та юрисдикції, а також небажання запроваджувати механізми, що використовуються в авторитарних країнах на кшталт Росії.

Водночас 17 червня 2021 року Парламент ухвалив законодавчі зміни щодо підвищення незалежності регулятора – Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (законопроект №4107). У разі підписання цього законопроєкту Президентом України буде вдосконалено процедуру обрання членів регулятора, конкретизовано їхні права та обов'язки, удосконалено процедуру оплати праці членів регулятора та працівників апарату.

Одним із завдань законопроєкту мало стати запровадження конкурсних процедур для обрання членів регулятора, яких призначає як Парламент, так і Президент України відповідно до їхніх повноважень, закріплених у Конституції України. Утім, для призначень за квотою Президента України в законопроєкті передбачили лише можливість утворення конкурсної комісії. Така позиція базується на тлумаченні фахівцями з конституційного права, що запровадження конкурсної комісії обмежує права Президента України. Важливою нормою ухваленого законопроєкту є підстава припинення повноважень членів регулятора, що усуває колізії, які виникали, коли члени або хотіли піти самостійно, або їх хотів відкликати суб’єкт призначення.

2. Прозоро та відкрито обрати новий склад Наглядової ради та правління Суспільного мовлення.

Виконано

Наприкінці 2020 року відбулася низка конференцій громадських організацій, які обрали нових членів Наглядової ради Суспільного мовлення, інша частина членів органу була обрана парламентськими фракціями та групами. Процес обрання відбувався відкрито, інклюзивно та прозоро, його забезпечила Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

На початку 2021 року Верховна Рада України (далі – ВРУ) ухвалила зміни до закону про Суспільне мовлення, якими усунула законодавчу колізію в строках повноважень членів Наглядової ради Суспільного мовлення, делегованих парламентськими фракціями різних скликань.

У квітні 2021 року завершився конкурс на посаду голови правління Суспільного мовлення, а у травні обрано членів правління мовників. Громадські організації та міжнародні інституції відзначили прозорість цього конкурсу, проведеного Наглядовою радою мовника.

Загрози

На Платформі Ради Європи для захисту журналістики та безпеки журналістів зареєстрували скаргу через ініціативу представника Офісу Президента України Кирила Тимошенка щодо призначення Урядом голови Наглядової ради Суспільного мовлення. Високопоставлений чиновник Офісу Президента України в публічному інтерв’ю розкритикував спосіб формування Наглядової ради Суспільного мовника, до складу якої входить більшість членів від громадських організацій, а голова обирається членами ради. Він припустив, що голова має призначатися Урядом. Цей коментар супроводжувався критикою редакційної політики мовника. Така зміна способу формування Наглядової ради може поставити під сумнів її незалежність і піддати редакційну політику мовника політичному впливу.

Політикум загалом залишається незадоволеним наявністю медіа, яке не лише не забезпечує піар для нього, як це робило державне мовлення, але й має незалежну редакційну політику. Це означає, що спроби взяти під контроль Суспільне мовлення будуть продовжуватися.

3. Надати повне фінансування Суспільному мовленню на 2021 рік та запровадити нову, більш захищену модель фінансування Суспільного мовлення відповідно до стандартів Ради Європи.

Частково виконано

Закон про Суспільне мовлення встановлює гарантію його фінансування державою: «Держава забезпечує належне фінансування Національної суспільної телерадіокомпанії України, яке передбачається окремим рядком у Державному бюджеті України та становить не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік», але з моменту створення мовника у 2017 році ця норма ніколи не виконувалася.

У 2021 році в Державному бюджеті України вперше формально передбачено повне фінансування Суспільного мовлення на рівні 100 % – 2,2 млрд грн. Проте, на відміну від законодавчої гарантії, 400 млн грн з цієї суми на капітальні видатки мовника мають надійти з новоствореного джерела надходжень – ліцензійних зборів з компаній грального бізнесу.

Довгий час гральний бізнес був нелегальним в Україні, а з 2021 році влада його легалізувала, утім, спрогнозувати кількість компаній, які сплатять збори за видачу ліцензій вкрай важко, а отже, це джерело надходжень є ризикованим, і в результаті мовник не матиме коштів на капітальні видатки. Також виконання цієї норми може бути формальним, тобто гроші зрештою виділять наприкінці року, але через тривалість тендерних процедур їх неможливо буде використати, що може стати додатковим аргументом для подальшого урізання бюджету Суспільного мовника.

Загрози

Упродовж звітного періоду не зроблено кроків для зміни моделі фінансування Суспільного мовлення на більш передбачувану та захищену. Водночас пролунала заява голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва про важливість такої зміни. Таким чином, модель фінансування Суспільного мовлення залишається вразливою та може призвести до повторення ситуації з недофінансуванням компанії вже у 2022 році.

Загалом будь-які зміни законодавства про Суспільне мовлення за відсутності його надійних прихильників у владі мають ризик «політичного хакерства», коли під приводом корисних змін можуть бути запроваджені додаткові норми, що матимуть негативний вплив на редакційну свободу мовника.

4. Вжити заходи для обмеження впливу ворожої дезінформації, у т. ч. оцінити необхідність оновлення законодавства.

Частково виконано

Україна через низку історичних і фінансових особливостей змушена шукати власні підходи у боротьбі з агентами інформаційного впливу країни-агресора. Зокрема, такі, які дозволяли б швидко реагувати на дезінформацію, що поширюється онлайн.

Запроваджена система санкцій, хоч і має мінімальну законодавчу основу, зазнає критики від низки медійних організацій через відсутність прозорих механізмів. У лютому 2021 року Президент України увів у дію рішення РНБО про санкції проти трьох телеканалів, які пов’язують з проросійським політиком Віктором Медведчуком. Джерела, близькі до слідчих органів, називають підставами для санкцій участь у фінансуванні каналів компаній, що діють на території окупованих районів Східної України. Таким чином, рішення мало безпековий характер і формально не стосувалося інформаційної політики телеканалів.

Результати моніторингу (про)російської пропаганди засвідчили, що ці три канали відповідальні за понад половину випадків поширення кремлівських дезінформаційних меседжів в українському медіапросторі. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення майже 40 разів застосовувала передбачені законом санкції до цих телеканалів (попередження, штрафи, звернення до суду щодо анулювання ліцензій тощо). Переважна частина громадських організацій підтримали запровадження санкцій та назвали їх адекватним кроком у боротьбі з дезінформацією.

Водночас українське законодавство потребує національної і наднаціональної системи аналізу не лише номінальної власності і контролю, але і фінансового впливу на медіа, зокрема з боку країни-агресора.

Також в Україні чималий медійний вплив мають також проросійські олігархи та великий бізнес з проросійською орієнтацією, що становить загрозу інформаційній безпеці країни в умовах гібридної війни. Тут є простір для роботи регулятора у напрямі обмеження впливу власників принаймні на інформаційний контент, а також стеження за збалансованістю та нейтральністю подання новин. Водночас на сьогодні регулятор не має спроможності здійснювати системну роботу в цьому напрямі.

5. Ратифікувати Тромську конвенцію та розробити зміни до Закону України «Про доступ до публічної інформації», щоб посилити його, узгодити з положеннями Конвенції та усунути міжсекторальні суперечності.

Частково виконано

У травні 2020 року ВРУ ратифікувала Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, ставши десятою країною, яка зробила це. Міжнародний документ набув чинності 1 грудня 2020 року. У 2021 році розпочалися підготовчі роботи з формування групи експертів. Міністерство культури і інформаційної політики України розробило й затвердило процедуру номінування від України двох експертів, і в липні 2021 року Україна має відібрати і подати своїх кандидатів.

Паралельно працює робоча група над удосконаленням чинного законодавства у сфері доступу до публічної інформації, яка має врахувати деякі аспекти Конвенції, що не взяті до уваги раніше.

6. У Виборчому кодексі України запровадити обмеження розміру витрат з виборчих фондів на передвиборчу агітацію та підвищити прозорість таких видатків.

Не виконано

Протягом 2020–2021 рр. зміни до Виборчого кодексу України про обмеження витрат не вносилися. На цей момент працює робоча група для напрацювання пакета змін.

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі

Розділ 2. Основні виклики в реалізації реформи станом на зараз (час проведення моніторингу)

Суспільне мовлення

У найближчий період головним викликом для реформи будуть спроби замінити новообрані органи управління компанії – Наглядову раду та Правління – внаслідок загального невдоволення владних еліт незалежною редакційною політикою мовника. Будь-які законодавчі ініціативи щодо роботи Суспільного мовлення та інші рішення органів влади в цей період мають ретельно аналізуватися на предмет ризиків для його редакційної та кадрової незалежності та за потреби отримувати реакцію з боку громадянського суспільства та міжнародної спільноти.

Не менш важливим викликом для реформи є можливість повторення практики суттєвого недофінансування мовника, як це було у 2017–2020 рр., це призведе до неможливості розширення аудиторії мовника. Також потребують розв'язання законодавчі обмеження, що унеможливлюють спільне виробництво аудіовізуального контенту, фінансування довгострокових проєктів виробництва та оптимізацію власних основних засобів, – це робить мовника неконкурентоздатним у сучасних ринкових умовах.

Окрім того, викликом залишається відсутність широкої підтримки з боку населення: попри те, що Суспільний мовник упевнено збільшує аудиторію як на радіо, так і на цифрових платформах, український споживач розбещений надмірною кількістю національних телеканалів, які подають різноманітний контент на різний політичний і побутовий смак, і суспільний мовник з його хронічним недофінансуванням програє за ефектністю «картинки».

Запровадження нового регулювання ринку аудіовізуальних сервісів відповідно до стандартів Європейського Союзу

Без ухвалення Закону України «Про медіа» Україна затягує виконання своїх зобов'язань у межах Угоди про асоціацію з Європейським Союзом щодо імплементації Директиви 2010/13/ЄС «Про аудіовізуальні медіапослуги». Для ухвалення закону потрібні політична воля та наявність згоди основних стейкхолдерів – учасників медіаринку.

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі

Розділ 3. Рекомендації щодо пріоритетів реформи на 2021–2022 рр. (наступний річний період, до URC 2022)

Моніторинг виявив, що прогрес у ключових питаннях медійних реформ протягом 2020–2021 рр. був незначним (помітка «Частково виконано» здебільшого означає лише наявність законопроєктів або напрацювань, які певною мірою охоплюють відповідні рекомендації, а «виконані» завдання стали можливими переважно завдяки зусиллям громадянського суспільства). Надані рекомендації стосовно пріоритетних дій на 2020–2021 рр. залишаються актуальними й надалі.

Пріоритетними кроками у медійних реформах на найближчий час мають стати:

Збереження інституційної незалежності Суспільного мовлення: невтручання органів влади в роботу органів управління та редакційну політику компанії. Зокрема, громадянському суспільству та міжнародній спільноті необхідно стежити за спробами внесення законодавчих змін чи іншими діями влади, які можуть призвести до дострокової зміни щойно обраного на прозорому конкурсі керівництва мовника.
Забезпечення повного фінансування Суспільного мовлення на 2022 рік та запровадження надійної моделі фінансування відповідно до рекомендацій Ради Європи – через новий спецфонд держбюджету, що наповнюватиметься коштом радіочастотної ренти.
Зняття законодавчих обмежень для ефективної роботи Суспільного мовлення в умовах сучасного медіаринку, а саме щодо спільного виробництва аудіовізуального контенту та управління майном.
Імплементація Директиви 2010/13/ЄС «Про аудіовізуальні медіапослуги», що дасть змогу врегулювати питання діяльності нелінійних аудіовізуальних медіа, посилить повноваження регулятора, запровадить співрегулювання у галузі, врегулює роботу мовлення громад і посилить захист прав медіаспоживачів.
Правове врегулювання нових форматів медіа, зокрема з огляду на майбутнє регулювання Європейського Союзу цифрових сервісів у контексті діяльності таких гравців, як телеграм-канали, що відносять себе до категорії «Новини та ЗМІ», для підвищення рівня прозорості онлайн-медіа.
Посилення фінансової прозорості медіа: удосконалення правових вимог і механізмів відстеження фінансової прозорості, запровадження обмежувальних заходів для ЗМІ з непрозорим фінансуванням та/або російським капіталом.
Дотримання балансу між захистом основоположних свобод та інтересами держави й суспільства при розробленні державних ініціатив і політик щодо протидії дезінформації та запровадженні будь-яких обмежень.
Співпраця з глобальними компаніями (Facebook, Google, TikTok тощо) для пошуку рішень з протидії дезінформації та розвитку медіаграмотності, що базуватимуться на демократичних цінностях.
Популяризація медіаграмотності, зокрема через систему освіти, виробництво доступного контенту з тематики медіаграмотності (або такого, що інтегрує цю тематику) для різних аудиторій із залученням громадських організацій та медіа.

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі

Медіа-реформа

Бриф "Медіа-реформа"

Дата проведення моніторингу:

Стан виконання рекомендацій:

Всього рекомендацій: 7

Виконано - 2 (29%)

Частково виконано - 3 (43%)

Не виконано - 2 (29%)

Загрози - 2 (29%)