31 березня 2020 року в другому читанні ухвалили законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, що скасував мораторій та запровадив ринок землі з 1 липня 2021 року. Президент України підписав закон 28 квітня 2020 року. Він передбачає:
- з 1 липня 2021 року скасовується дія мораторію на продаж аграрної землі;
- з липня 2021 до 1 січня 2024 року буде діяти обмеження на купівлю землі – не більше ніж 100 га в одні руки, а з 2024 року обмеження становитиме до 10 тис. га в одні руки;
- з 1 липня 2021 до 1 січня 2024 року право на покупку землі буде тільки у фізичних осіб;
- питання надання права купівлі землі сільськогосподарського призначення для іноземних громадян має розв’язуватися на референдумі.
Для забезпечення належної законодавчої рамки для функціонування ринку землі додатково ухвалено ще низку законопроєктів: № 0858 про протидію рейдерству, № 2195 про електронні аукціони, № 2194 про дерегуляцію у сфері земельних відносин, № 2370 про національну інфраструктуру геопросторових даних, № 2280 про планування використання земель
Отже, усі потрібні закони для технічного запуску ринку землі ухвалено, але повністю використати потенціал сільськогосподарських земель для збільшення продуктивності аграрного сектору неможливо, оскільки існують надзвичайно жорсткі обмеження на купівлю землі.
Як і в інших ключових сферах реформ, головним викликом є небажання політиків позбуватися можливостей ручного контролю над інститутами, які в ефективній демократії та економіці мають бути політично незалежними.
У сфері економічних реформ це спричиняє ризики зупинки та відкоту реформ у таких ключових сферах, як незалежність НБУ, а також у приватизації та деполітизації корпоративного управління держпідприємствами, перешкоджає посиленню Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ), який міг би стати потужним механізмом демонополізації та деолігархізації.
Важливим викликом, зокрема, і щодо виконання рекомендацій у сфері бюджетної політики та оптимізації державних витрат, є незавершена реформа державного управління. Стратегічне планування та перегляд витрат неможливі без іншої якості державної служби та урядових процедур, ніж наявні зараз. Ця проблема додатково ускладнюється під час пандемії, адже в цей час ресурси системи держуправління додатково обмежуються, спрямовуються на мінімізацію наслідків пандемії, а не складні реформи.
Однією з ключових проблем залишається зависока частка перерозподілу видатків через публічні фінанси, яка у 2020 році становила понад 45 % від ВВП, що негативно впливає на зростання економіки країни. Економічна теорія, підтверджена практичним досвідом, визначає зв’язок між рівнем загальнодержавних видатків і темпами зростання ВВП. Для нашої країни оптимальним, згідно досліджень CASE Ukraine (2021) та Центру економічної стратегії (2015), є діапазон 33–37 % ВВП, за якого темпи зростання ВВП будуть найвищими.
Насамкінець, серйозний бар’єр і виклик для реалізації окремих економічних реформ полягає у їхній непопулярності серед громадян. Це стосується вже згаданої земельної реформи, а також ринкового формування цін і тарифів, насамперед на енергоносії. Зростання інфляційного тиску загрожуватиме подальшим відкотом реформ у ціновій і тарифній політиці.
Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі
Моніторинг виявив, що прогрес у сфері економічних реформ у 2020–2021 рр. був недостатнім. Рекомендації стосовно пріоритетних дій на 2020–2021 рр. залишаються актуальними.
Пріоритетними кроками економічної реформи наступного року мають стати:
Збереження макроекономічної стабільності. Варто намагатися не допустити подальшого регресу в незалежності НБУ та зберегти достойну довіри політику інфляційного таргетування, щоб унеможливити розкручування інфляційної спіралі. Не менш важливо відновити співпрацю з МВФ, щоб забезпечити дешеве рефінансування боргів з мінімізацією витрат грошей платників податків на їх обслуговування. Після виходу України з коронакризи дефіцит бюджету має повернутися до комфортного для оцінювання кредитних ризиків України рівня 2–3 % ВВП.
Приватизація державних підприємств. Досвід 2020–2021 рр. свідчить про недостатню стійкість процедур корпоративного управління держпідприємств до політичного втручання. Приватизація навіть міноритарних пакетів суттєво зменшує вплив політиків на оперативну діяльність держпідприємств та пов’язану з цим неефективність і корупційні ризики. Тому важливим є прискорення приватизації державних і комунальних підприємств, а також державних банків.
Посилення антимонопольної політики. Варто запровадити прозорий конкурс для членів АМКУ за участі незалежних експертів з правом вирішального голосу, гарантією від політичного звільнення, посилити санкції за порушення антимонопольного законодавства та невиконання вимог АМКУ. Слід ухвалити антитрастовий закон, який передбачає вимогу щодо продажу частки бізнесу, що перевищує межу концентрації.
Оптимізація загальнодержавних видатків. Варто запровадити фіскальну політику, спрямовану на зниження частки загальнодержавних видатків до 33–37 % від ВВП, а також фіскальні правила, які обмежували б частку перерозподілу ВВП через бюджети. Це має дати поштовх стратегічному перегляду державних видатків.
Інституційна реформа контролюючих органів. Варто продовжити та завершити реформування Державної податкової служби України, яка наразі успішно рухається відповідно до плану реформ, затверджених КМУ. Варто забезпечити реформу Державної митної служби України, яка на цей час загальмувала, зокрема в напрямку набору співробітників на відкритих конкурсах, а також забезпечення їм гідної зарплати та автоматизації процесів. До кінця 2021 року має бути створено єдиний аналітичний орган з розслідування економічних злочинів (Бюро економічної безпеки) з обмеженням для «старих» кадрів працювати у новому органі, водночас до кінця 2021 року має бути ліквідовано податкову міліцію та позбавлено інших правоохоронних органів (Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України тощо) функції розслідування економічних злочинів відповідно до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року № 1150-IX.
Реформа ефективного регулювання та створення кращих умов для ведення бізнесу. Впровадження ефективної ринкової економіки неможливе без завершення переходу від тотального адміністративного контролю до пропорційних та ефективних правил на ринках. Варто продовжити та завершити реформування правил на ринках у таких сферах як: містобудування, електронні комунікації, управління лісовою галуззю та реформування ринку деревини.
Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі
Коментарі мають можливість залишати авторизовані користувачі