Електронна демократія і врядування Електронна демократія і врядування

моніторинг

Моніторинг прогресу реформи на основі аналізу виконання рекомендацій галузевого аналітичного брифу до URC 2021

Розділ 1. Моніторинг виконання рекомендацій щодо пріоритетів реформи на 2020 – травень 2021 року
1. Розробити та ухвалити національну стратегію «Цифрова держава 2025» та відповідні нормативно-правові акти на її виконання, які мають співвідноситися з пріоритетами European Commission Digital Strategy. Базовий документ має визначити підходи, інструменти й бачення розвитку цифрової держави, удосконалення відповідних процедур і процесів загалом.
Не виконано
Станом на червень 2021 року ані національна стратегія «Цифрова держава 2025», ані пов’язані нормативно-правові акти не ухвалені. Спостерігаються певні кроки в напрямку розробки нормативно-правових актів, однак вони перебувають на початкових етапах. 

Зокрема, як повідомив пресофіс Міністерства цифрової трансформації України (далі – Мінцифри) 2 лютого 2021 року, міністерство визначило стратегічні кроки і сформувало 16 пакетних пропозицій розвитку цифрової економіки в Україні (загалом 61 цифровий проєкт) і працює над систематизацією всіх цифрових проєктів міністерства в межах однієї системи моніторингу проєктів. На вебсайті Мінцифри наявно близько 90 проєктів, однак стратегія «Цифрова держава 2025» ще не затверджена.
2. Ратифікувати Конвенцію Ради Європи про кіберзлочинність у повному обсязі. Внести зміни до законодавства з питань кібербезпеки відповідно до рекомендацій Директиви NIS та нових регуляторних актів Європейського Союзу. Запровадити систему якісного та швидкого реагування на кіберзагрози та інші вразливості онлайн-систем, виконати вимоги для приєднання до цифрового простору Європейського Союзу.
Не виконано
Верховна Рада України (далі – ВРУ) не ратифікувала Конвенцію Ради Європи про кіберзлочинність. Натомість продовжує діяти чинний з 9 травня 2018 року Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 5 жовтня 2017 року № 2163-VIII.
3. Підвищити якість та здійснення автоматизованого контролю безпеки створених ІТ-рішень (вебплатформи, вебсайти, спеціалізоване програмне забезпечення, мобільні застосунки).
Не виконано
Суттєвих кроків зі здійснення автоматизованого контролю безпеки створених публічних ІТ-рішень не виявлено.
4. Забезпечити публічність у діяльності Мінцифри (зокрема, відстежування процесу проведення реформ, пріоритетів і наступних кроків), сформувати та забезпечити ефективну роботу громадської ради (згідно зі стандартами постанови № 996). Розвивати на її основі експертні групи навколо всіх напрямків діяльності міністерства та пов'язаних з ним проєктів.
Виконано
Публічні комунікації Мінцифри регулярні і здійснюються через різні канали, зокрема вебсайт, сторінки в соціальних мережах, виступи співробітників міністерства на місцевих, національних і міжнародних заходах тощо. 

19 лютого 2021 року міністерство опублікувало проміжний Звіт про виконання цілей реформи за попередній рік, а також план заходів на наступний рік. 3 вересня 2020 року затверджено склад громадської ради з 35 представників неурядових організацій, сформований за результатами відкритого онлайн-рейтингування кандидатів. 

Засідання громадської ради проводяться регулярно, про що міністерство повідомляє на своєму вебсайті. З часу запуску у вересні 2020 року громадська рада збиралася дев’ять разів, про що свідчать протоколи засідань, опубліковані у вільному доступі на вебсайті Мінцифри. 

У листопаді 2020 року Мінцифри разом з Коаліцією РПР брало участь в організації щорічної конференції Ukraine Reform Conference. З лютого 2021 року Мінцифри разом з неурядовими організаціями брало участь у робочих групах і перших комітетських слуханнях щодо дорожньої карти е-демократії в Україні.
5. Ухвалити закони про розвиток е-участі, зокрема: «Про всеукраїнський референдум», «Про місцевий референдум», «Про громадський бюджет»; «Про публічні консультації», «Про відсоткову філантропію», «Про народну правотворчу ініціативу», «Про електронні петиції»; «Про відкликання депутатів», «Про розумні міста та території», «Про Всеукраїнський громадський бюджет», нові редакції Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про звернення громадян», «Про електронне голосування».
Частково виконано
У ВРУ створено робочу групу з розробки законопроєктів у сфері народовладдя під керівництвом Першого заступника Голови ВРУ за участі представників провідних неурядових організацій, Мінцифри, Міністерства юстиції України, Центральної виборчої комісії. У січні 2021 року ВРУ ухвалила Закон України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум», який, зокрема, передбачає елементи волевиявлення шляхом електронного голосування після ухвалення спеціалізованого закону, якого досі немає. 

Законопроєкт про місцевий референдум підготовлено, але лише зареєстровано у ВРУ у травні 2021 року. Законопроєкт про публічні консультації № 4254 наразі перебуває на стадії розгляду у ВРУ, його ухвалено в першому читанні 5 березня 2021 року. Законопроєкт «Про відсоткову філантропію» не ухвалено. Законопроєкт про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо підтримки неприбуткових організацій), де йдеться про відсоткову філантропію, знято з розгляду у 2018 році. 

Законопроєкт про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу) № 1015, поданий Президентом України, перебуває на стадії розгляду з 2019 року. Застосування електронних петицій як форми прямої громадської участі регулюється Законом України «Про звернення громадян» з відповідними поправками про електронні петиції від 2015 року. 

Окремого профільного закону про електронні петиції чи нової редакції закону про звернення громадян не подано і не ухвалено. Останню редакцію законопроєкту «Про статус депутатів місцевих рад» подано в липні 2020 року, вона стосувалася змін, які дозволяють припинити повноваження депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної або обласної ради за народною ініціативою. Відкликання можуть ініціювати як виборці, так і місцевий осередок партії, від якої обирається депутат. Законопроєкт про розумні міста та території не підготовлено й у ВРУ не зареєстровано. 

Натомість у квітні 2021 року ВРУ ухвалила в першому читанні законопроєкт про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні. Законопроєкт про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Всеукраїнського громадського бюджету участі відкликано в серпні 2019 року. 

Натомість відповідно до Бюджетного кодексу України з 2019 року Державний фонд регіонального розвитку щороку отримує кошти (зокрема, 500 млн грн у 2019 році) для реалізації проєктів громадян на обласному (не загальнонаціональному) рівні. Однак наразі ситуація є невизначеною, адже постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) № 299 згадку про проєкти Всеукраїнського громадського бюджету участі в постанові КМУ № 196 вилучено взагалі. 

Проте бюджети участі / громадські бюджети впроваджуються окремими органами місцевого самоврядування на місцях з власної ініціативи через Положення про громадський бюджет та закладення коштів для його реалізації в місцевому бюджеті. Таких органів місцевого самоврядування близько 400. На обласному рівні громадський бюджет стало діє лише в одній області. Позитивним моментом є впровадження бюджету участі як інструмента в місцевому управлінні всіх територіальних громад – відповідно до Національної економічної стратегії до 2030 року.
6. Провести аналіз виконання урядових концепцій та планів заходів з розвитку електронної демократії та актуалізувати їх. Бенчмарк успішності – зростання показників України згідно з eGov-рейтингом ООН (2020 рік – 49 місце з е-участі; ріст на 29 позицій за попередній рік), даними Служби статистики й незалежними оцінками, наприклад Індексом місцевої е-демократії.
Частково виконано
За наявних даних валідно й достовірно оцінити ступінь успішності виконання урядових концепцій та планів заходів з розвитку електронної демократії складно. До прикладу, згідно з даними Обстеження е-уряду ООН (United Nations E-Government Survey 2020), Україна посіла 46 місце у світі за індексом е-участі (E-Participation Index). 

Проте сам собою цей показник не свідчить ані про успіхи, ані про поразки е-участі в Україні, тому що порівнювати дані індексу е-участі ООН за різними роками не зовсім коректно, оскільки: 1) методологія його обрахунку щоразу змінюється; 2) значення індексу базуються на експертних оцінках, які можуть змінюватися з року в рік тільки через те, що їх надає інший склад фахівців; 3) порівнювати дані видань індексу за різні роки не рекомендують і самі автори обстеження. Навіть більше: 1) зміна позиції у рейтингу залежить і від змін значень індексу інших країн; 2) методика не враховує чимало показників, які актуальні для України; 3) індекс не враховує даних моніторингу показників соціальної згуртованості, які є серед найвищих пріоритетів ДСРР. 

Дані Державної служби статистики України щодо використання інструментів електронної демократії органами державної влади та місцевого самоврядування у 2019 році доступні лише у вигляді, агрегованому на рівні країни загалом, і не містять рівнів е-участі в розрізі кількості користувачів е-інструментів та частки цих користувачів від населення тощо ані за областями, ані територіальними громадами. 

Індекс місцевої е-демократії Центру розвитку інновацій має три видання (2018, 2019 і 2020 рр.), охоплює лише близько 30 найбільших міст і враховує 90 показників. Однак досі кожне видання охоплювало різну кількість міст, різні набори індикаторів та спиралося на різну методику розрахунку сукупного індексу з відмінними значеннями ваги (коефіцієнтів врахування складових у загальних значеннях міст). Через ці методологічні відмінності порівнювати позиції міст у рейтингах індексів місцевої е-демократії різних років не цілком коректно. Можливо порівнювати за роками елементарні індикатори, однак вони наявні не для всіх інструментів е-демократії і не для всіх населених пунктів, тому в такому вигляді їхня сукупність не показує стан чи динаміку е-демократії в Україні загалом. Імовірно, з удосконаленням методики і розширенням застосування індексу Мінцифри візьме його за основу подальшого розвитку національної статистики, тоді дані будуть справді репрезентативним для всієї країни. 
7. Публічно опрацювати дорожню карту (план заходів) з розвитку електронної демократії та план реалізації проєкту «ВзаємоДія».
Виконано
З метою напрацювання скоординованого плану заходів органів влади, громадянського суспільства й інших зацікавлених сторін для забезпечення розвитку інструментів е-демократії проведено принаймні два публічні заходи з широким залученням експертних кіл. 

Так, 18 лютого 2021 року Комітет цифрової трансформації провів перші в історії ВРУ слухання на тему: «Електронна демократія в Україні – дорожня карта для цілі – Україна в ТОП-20». Однак підсумки цих слухань опубліковані лише у форматі новини та брифінгу. Результати реагування Уряду на надані рекомендації не оприлюднені. Згодом, 26 березня 2021 року, проведено онлайн публічне обговорення «Пріоритети Міністерства цифрової трансформації на 2021–2022 роки: чого очікують громадяни?». Усього в обговоренні, окрім експертів РПР, Центру розвитку інновацій та Мінцифри, узяли участь понад 100 представників громадськості та органів місцевого самоврядування з усіх регіонів. Організатори систематизували підсумки обговорення й розіслали їх учасникам заходу. 10 топових пропозицій для Мінцифри були оформлені у вигляді інфографіки й опубліковані на сайті Коаліції РПР. 

Згідно з перехідним звітом результатів України за 2018–2020 роки, опублікованим Механізмом незалежного звітування Партнерства «Відкритий уряд» (IRM OGP), Уряд провів опитування громадської думки та обговорення з громадянським суспільством потреб і вимог до онлайн-платформи для взаємодії між органами виконавчої влади й інститутами громадянського суспільства (під назвою «ВзаємоДія», яка має бути інтегрована з державним порталом е-послуг «Дія»). Однак до опрацювання технічного завдання та дизайну платформи «ВзаємоДія» громадськість не долучена системно. Також урядові плани заходів з реалізації концепцій е-урядування та е-демократії на 2021 та наступні роки не ухвалювалися.

8. Провести аналіз виконання урядових концепцій та планів заходів з розвитку електронного урядування та актуалізувати їх. Удосконалити реалізацію принципу «диджитал за замовчуванням». Бенчмарк успішності – зростання показників України згідно з eGov-рейтингом ООН (2020 рік – 69 позиція з е-урядування; ріст на 13 позицій), даними Служби статистики та незалежними оцінками, наприклад Рейтингом прозорості міст тощо.
Частково виконано
Згідно з даними Обстеження е-уряду ООН (United Nations E-Government Survey 2020), Україна посіла 69 місце у світі за Індексом розвитку е-урядування (E-Government Development Index) зі значенням 0,71 (з максимально можливого 1), що вказує на «високий» рівень е-урядування. Однак структура значень цього індексу для України свідчить про доволі нерівномірний розвиток його складових: індекс онлайн-послуг – 0,68 (з максимально 
можливого 1), індекс телекомунікаційної інфраструктури – 0,59 (з максимально можливого 1), індекс людського капіталу – 0,86 (з максимально можливого 1). Таким чином, ступені розвитку телекомунікаційної інфраструктури та е-послуг відстають від рівня розвитку людського капіталу. 

Щодо зміни позиції України в рейтингу з-поміж інших країн за різні роки, як зазначалося вище, таке порівняння є проблематичним з погляду методології. Дані Державної служби статистики України не містять валідних і детальних даних для оцінювання розвитку е-урядування у країні. За даними Рейтингу прозорості міст 2020 року, проведеного Трансперенсі Інтернешнл Україна, середній показник підзвітності 50 оцінених міських рад становив 54,4 бала зі 100 можливих. Таким чином, рівень прозорості органів місцевого самоврядування посередній. При цьому Рейтинг прозорості міст проблематично вважати бенчмарком успішності аналізу виконання урядових концепцій та планів заходів з е-урядування, адже органи місцевого самоврядування мають значний рівень автономії у реалізації своїх повноважень, тоді як урядові концепції більше зобов’язують центральні і місцеві органи виконавчої влади.
9. Законодавчо визначити принцип «відкритості даних за замовчуванням» та встановити обов’язок розпорядників оприлюднювати всю публічну інформацію у формі відкритих даних. Посилити відповідальність за порушення законодавства у сфері відкритих даних. Оновити та контролювати забезпечення виконання постанови № 835, популяризувати найкращі практики. Розробити та публічно обговорити стандарти даних, які мають публікуватися. Встановити контроль за якістю даних, які публікуються. Бенчмарк успішності політики – досягнення цілі Мінцифри – Україна в топтрійці за відкритими даними, зокрема за оцінками Global Open Data Index.
Частково виконано
У 2020 та 2021 рр. відбулася низка оновлень постанови КМУ № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних». Зокрема, до 14 червня 2020 року всі охочі мали можливість надати пропозиції до тексту постанови на сайті, що забезпечило публічність розгляду та широке залучення зацікавлених сторін. 2021 року запрацював Центр компетенцій в сфері відкритих даних – Дія.Відкриті дані, який має на меті підвищити рівень знань про відкриті дані, їх вплив та користь для кожного та допомогти Україні стати однією з найпрозоріших країн світу. 

На національному рівні проведено аналіз впливу відкритих даних за секторами. На міжнародному рівні, відповідно до Глобального індексу відкритих даних (Global Open Data Index) 2016–2017 років, Україна посідала 31 місце з-поміж 94 країн світу, причому набрала 48 % від максимально можливого бала й була оцінена як відкрита на 20 %. За даними Мінцифри, це вище, ніж у середньому по Європейському Союзу, але ще у 2019 році міністерство задекларувало стратегічну мету потрапити у топтрійку, тож цю ціль не досягнуто. Згідно з Барометром відкритих даних (Open Data Barometer) 2017 року, Україна посідала 44 місце зі 115 країн (поруч з Естонією). 

У 2020 році Україна вперше взяла участь у європейському рейтингу відкритих даних Open Data Maturity Report й одразу посіла 17 місце, увійшовши до переліку країн, що швидко розвиваються (Fast-trackers). Тому, як свідчать дані міжнародних рейтингів, у відкритті публічних даних Україна демонструє значний поступ, однак має суттєвий потенціал для зростання.
10. Розробити і внести зміни до Закону України «Про захист персональних даних» з метою запровадження ефективної системи захисту персональних даних, прозорої політики публікації відкритих даних, розвитку відкритих даних з урахуванням правил цифрового простору Європейського Союзу та стандартів GDPR.
Частково виконано
Закон України «Про захист персональних даних» оновлено двічі: законом від 4 березня 2020 року № 524-IX і законом від 30 березня 2021 року № 1357-IX. Однак ці зміни були незначними.
Загрози
Законодавство у сфері захисту персональних даних в Україні не є настільки ефективним, як у Європейському Союзі. В Україні питання захисту персональних даних регулює Закон України «Про захист персональних даних», який набрав чинності 2011 року. Для забезпечення його положень 2012 року створено Державну службу України з питань захисту персональних даних. 

Однак через два роки її ліквідовано, а відповідальність за захист персональних даних перекладено на Уповноваженого ВРУ з прав людини та суди. Поки що компанії не сприймають це законодавство серйозно, оскільки штрафи за його порушення варіюють у межах від 100 до 500 євро, тоді як у Європейському Союзі за порушення використання персональних даних користувачів відповідачі сплачують від двох тисяч до кількох мільйонів євро. Підготовлено законопроєкт, яким Україна має запровадити норми GDPR. Але до цієї редакції вже є питання у секторі роботи з відкритими даними.
11. Запровадити принцип «Cloud first» шляхом ухвалення та реалізації Закону України «Про хмарні послуги».
Не виконано
16 червня 2020 року ВРУ ухвалила за основу законопроєкт про хмарні послуги. З того часу він досі очікує на друге читання.
12. Розробити та ухвалити нову редакцію Національної програми інформатизації, у якій визначити основні підходи до єдиних стандартів створення та впровадження цифрових інструментів для забезпечення інтероперабельності та послідовності цифрової розбудови на державному та місцевому рівнях, відкритості архітектури ІТ-рішень, етапів розвитку цифрової інфраструктури, «точок дотику» між національними й локальними проєктами (наприклад, реєстр тергромади тощо).
Не виконано
Наказом від 7 травня 2020 року Мінцифри затвердило нову Методику визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації. Однак ці зміни є незначними. Водночас їх правомірність поширення на органи місцевого самоврядування викликає великі сумніви. Щодо практичних результатів виконання Національної програми інформатизації, то у 2020 році на погодження до Мінцифри подано 1 578 проєктів інформатизації, у 2019 році – 2 755. З них погоджено 2 589 у 2019 році й 1 340 у 2020 році. 

У межах виконання Національної програми інформатизації Мінцифри цифровізовано вісім документів у мобільному додатку «Дія»: 1) цифровий ID-паспорт громадянина (квітень 2020 року); 2) цифровий паспорт для виїзду за кордон (квітень 2020 року); 3) цифрове водійське посвідчення (лютий 2020 року); 4) цифрове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (лютий 2020 року) та обов'язковий поліс страхування на авто (травень 2020 року); 5) цифровий студентський квиток (квітень 2020 року); 6) цифровий податковий номер (вересень 2020 року); 7) цифрова довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (жовтень 2020 року); 8) цифрове свідоцтво про народження дитини (жовтень 2020 року). 

За експертними даними, у січні 2020 року національну систему електронної взаємодії «Трембіта» запроваджено в промислову експлуатацію; до початку 2021 року до цієї системи долучилося 70 державних органів влади та організацій, у ній зареєстровано 36 державних електронних інформаційних ресурсів, забезпечено обмін транзакціями з 28 реєстрами, побудовано 136 електронних взаємодій та здійснено понад 70 млн обмінів даними. У червні 2021 КМУ ухвалив постанову, яка дозволяє бізнесменам користуватися державною системою обміну даними «Трембіта». За словами міністра цифрової трансформації, завдяки цьому бізнес зможе обмінюватися даними з державними ресурсами, отримувати дані про пільговиків під час продажу квитків на автобус, потяг, формувати рахунки за комунальними платежами тощо. Однак правила приєднання до системи не опубліковані. Сама Національна програма не затверджена.
13. Забезпечити якість та інтероперабельність державних реєстрів шляхом ухвалення та впровадження Закону України «Про публічні електронні реєстри».
Не виконано
Після ухвалення в першому читанні проєкту Закону України «Про публічні електронні реєстри» 31 жовтня 2019 року єдиним прогресом було надання таблиці поправок 15 липня 2020 року. З того часу законопроєкт досі чекає на друге читання.
14. Розвивати проєкт «Дія», продовжувати диджиталізацію послуг: 150 послуг доступні онлайн до кінця 2020 року, 100 % усіх послуг доступні онлайн до кінця 2024 року (згідно з планом дій Мінцифри).
Частково виконано
Згідно з перехідним звітом результатів України за 2018–2020 роки (опублікованим Механізмом незалежного звітування), станом на листопад 2020 року загалом на різних вебресурсах доступно понад 120 цифрових послуг, причому станом на квітень 2021 року на порталі «Дія» доступно 50 е-послуг, а самим порталом послуговувалися понад 4,5 млн користувачів.
15. Продовжувати впроваджувати посади CDTO на рівні міністерств, на регіональному / місцевому рівнях; розширювати місцеву (зокрема, на рівні всіх громад, районів) мережу цифрових амбасадорів Мінцифри. Забезпечити прозорість системи їх планів / результатів діяльності.
Частково виконано
Станом на квітень 2021 року всі міністерства мають своїх CDTO. На рівні міст CDTO вже мають Хмельницький, Дніпро та Харків. На обласному рівні заступників з цифрової трансформації призначено на Одещині, Полтавщині, Херсонщині.
16. Створити Національний реєстр електронних рішень (ліцензованого програмного забезпечення, яке закуповується за бюджетні кошти), та їх розробників, залучених експертів. Запровадити принцип «держава за програмне забезпечення сплачує один раз»: придбане за бюджетні кошти програмне забезпечення є відкритим для використання всіма органами влади. Врахувати в цій політиці найкращий досвід Європейського Союзу, США.
Не виконано
Національного реєстру електронних рішень ліцензованого програмного забезпечення, яке закуповується за бюджетні кошти, і його розробників не створено.
17. Поширювати навчальні ресурси, консультаційну допомогу та цифрові інструменти для розвитку спроможності органів влади всіх рівнів, зокрема з надання публічних послуг та ефективності управління через перехід до DDDM (Data-driven decision-making). Створити спеціалізовані програми підготовки та перепідготовки кадрів для цифрової трансформації (CDTO), підвищувати цифрову грамотність населення, громадських об’єднань, бізнесу.
Частково виконано
3 березня 2021 року КМУ схвалив Концепцію розвитку цифрових компетентностей і затвердив план заходів щодо її реалізації. Як повідомляє Мінцифри, за рік без державного фінансування створено більше ніж 50 освітніх серіалів з цифрової грамотності, які почали дивитися майже 500 000 українців; запущено перший національний тест на цифрову грамотність «Цифрограм»; побудовано мережу з 2 000 офлайн-хабів цифрової освіти по всій Україні, а в процесі долучення до мережі ще 4 000 хабів. 

З погляду Мінцифри, це синхронізує основні поняття та вимоги в межах цифрових компетентностей з європейськими стандартами; модернізує процеси державного управління; зменшить цифровий розрив та гармонізує національний цифровий ринок з Європейським Союзом; прискорить впровадження інструментів електронної демократії та електронного урядування.
18. Стимулювати та експертно підтримувати ухвалення регіональних і галузевих програм інформатизації (місто / громада, регіон, ЦОВВ) з обов'язковим проведенням публічних консультацій з громадянами. Впроваджувати смартрішення, які стосуються інтересів громадян і громади за умови проведення публічних консультацій.
Частково виконано
Низка областей України вже ухвалили регіональну стратегію інформатизації. Серед них: Одеська, Полтавська, Чернігівська та Харківська. В усіх інших областях стратегії невдовзі з'являться за підтримки Мінцифри.
19. Використовувати потенціал штучного інтелекту для вдосконалення процесу надання публічних послуг. Бенчмарк успішності – зростання показників України згідно з Government Artificial Intelligence Readiness Index (2019 рік – 63 позиція).
Частково виконано
У червні 2020 року проведено публічне громадське обговорення проєкту розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні». У підсумку 2 грудня 2020 року КМУ схвалив Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні.
20. Диджиталізувати регіони, міста / громади – стимулювати їхній перехід до управління на основі даних шляхом надання доступу до державних даних, їх синхронізації. Стимулювати диджиталізацію на місцевому рівні через запровадження співфінансування з державного бюджету у визначеній пропорції до обсягів фінансування місцевих програм інформатизації. Стандартизувати бізнес-процеси і структуру даних, які є наслідком реалізації бізнес-процесу з метою створення продуктів для органів місцевого самоврядування з можливістю подальшого масштабування.
Частково виконано
5 серпня 2020 року Уряд затвердив Державну стратегію регіонального розвитку до 2027 року, що містить понад 60 завдань з цифрової трансформації. До прикладу, у 2020 році Мінцифри провело конкурс «Дієва громада». 3 березня 2020 року Міністерство фінансів України ухвалило наказ № 94, яким затвердило Методичні рекомендації щодо механізмів участі громадськості в бюджетному процесі на місцевому рівні. 

Окрім цього, з 2020 року в Україні запущено «Дія. Портал відкритих даних» (оновлену версію більш раннього урядового порталу) з понад 1 000 наборів відкритих даних у вільному доступі, включно з відкритими даними, наданими органами місцевого самоврядування (наприклад, щодо бюджетів участі / громадських бюджетів). Однак з 1 438 територіальних громад і 24 обласних рад на порталі присутні лише 42 розпорядники.
21. Передати дані, якими володіє держава, громадам і регіонам, що забезпечить ухвалення останніми рішень на їх основі та верифікацію даних, якими володіє держава.
Частково виконано
Для систематизації роботи з розпорядниками на регіональному рівні та спрощення доступу громадян до відкритих даних Мінцифри в межах проєкту USAID/UK aid та Фонду Євразія «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах» (TAPAS) розроблено Типове рішення місцевого порталу відкритих даних. Мінцифри безкоштовно надає доступ містам, які бажають розвивати відкриті дані, до порталу відкритих даних. Першим містом, яке отримало невиключну ліцензію на використання програмного забезпечення для запуску власного порталу відкритих даних, став Маріуполь, набори даних якого доступні на data.gov.ua. 

Станом на лютий 2021 року більше ніж десять міст України розгорнули власні портали відкритих даних. Функціональні можливості більшості дозволяють здійснювати автоматичний харвестинг даних до data.gov.ua. Решта проводять роботи з технічного налагодження сумісності з Єдиним державним вебпорталом відкритих даних.
22. Опрацювати та впровадити нову систему формування реєстрів даних, статистики через реалізацію принципу «дані в реєстрах від першоджерела».
Частково виконано
Принципово не змінився стан даних Єдиного державного реєстру відкритих даних, доступно 38 580 наборів даних. Під час його модернізації у 2020 році частина раніше опублікованих наборів даних стали недоступними. Не раз відбувалися системні збої в роботі, а територіальні громади практично не беруть участі в його наповненні. Лунає чимало критики до розвитку відкритих даних з боку експертної спільноти. Водночас важливою новацією 2021 року стала поява фінансової звітності компаній, але лише за 2020 рік. Протягом 2020 року Єдиний державний вебпортал відкритих даних відвідали понад 1,1 млн користувачів. 

Також на data.gov.ua запрацював модуль статистики, що демонструє динаміку створення нових наборів даних, загальну кількість і частоту оновлення нових наборів даних, найбільші групи та найпопулярніші набори даних. При цьому немає жодних якісних змін у долученні до формування, верифікації даних держреєстрів, першоджерелом яких є територіальні громади. 

Досі немає у форматі відкритих даних актуального національного адресного реєстру, демографічного реєстру, даних про земельні ділянки, геоданих, реєстру повноважень і нормативно-правових актів територіальних громад, які формуються за участі територіальних громад. Жодних змін не відбулося у формуванні якісних цифрових даних державної статистики.
23. Підтримувати ініціативи у сферах CivicTech і GovTech, які стосуються створення сервісів на основі даних, створити їхній реєстр, співфінансувати витрати на Data-центри для хмарних рішень, на які існує попит.
Частково виконано
У грудні 2020 року Мінцифри запустило 360 Tech Ecosystem Overview – портал, де збирається інформація про всю ІТ-екосистему, зокрема та, що стосується університетів, стартап-акселераторів, технохабів і всіх технологічних індустрій. 

Однак портал не є єдиним реєстром саме ініціатив у сферах CivicTech і GovTech і не має фінансових інструментів підтримки розвитку цього сектору. Хоча проведене у 2018 році дослідження потенціалу відкритих даних для України стверджує, що відкриття даних до 2025 року завдяки сукупності прямих і непрямих впливів може принести економіці до 1,4 млрд дол. США, або 0,92 % ВВП країни. 

Основними акторами підтримки ініціатив у Civic Tech в Україні залишаються міжнародні організації та проєкти. Наприклад, у 2020–2021 рр. завдяки партнерству між Мінцифри, Міністерством розвитку громад та територій України і Програмою EGAP запущено низку цифрових інструментів для покращення взаємодії місцевої влади і громадян. Наймасштабнішим серед них є розроблена Фондом Східна Європа та EGAP Єдина платформа місцевої електронної демократії, що об'єднує всі місцеві електронні петиції, громадський бюджет та електронні консультації з громадськістю, яка за рік подвоїла кількість громад-користувачів серед територіальних громад і вже має понад 400 громад-клієнтів і налічує більше ніж 1,3 млн користувачів. 

Водночас Мінцифри почало проєкт «ВзаємоДія», який до 2023 року має стати державною платформою всіх інструментів е-демократії. Завдяки співпраці проєкту USAID/UK aid та Фонду Євразія «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах» (TAPAS) досліджено, оцифровано та удосконалено низку публічних реєстрів, наборів відкритих даних і публічних послуг. 

Окрім цього, у 21 громаді в дев’яти областях України пілотовано чат-бот «СВОЇ». У жовтні 2020 року Мінцифри та Microsoft Україна підписали меморандум про співпрацю (Azure Expansion Program) для розвитку хмарної інфраструктури вартістю понад 500 млн дол. США. Але реальних потужностей дата-центрів для е-розвитку територіальних громад чи проєктів сектору Civic Tech не створено, за винятком пільгових програм від Microsoft, Google тощо. Водночас Мінцифри запроваджує пільговий податковий режим для ІТ-сектору в межах ініціативи «Дія.Сіті».
0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

Розділ 2. Основні виклики в реалізації реформи станом на зараз (час проведення моніторингу)
Згідно з даними Обстеження е-уряду ООН (United Nations E-Government Survey 2020), індекс телекомунікаційної інфраструктури України дорівнює 0,59 з максимально можливого 1, тобто вона розвинена середньою мірою.

Відповідно до дослідження Мінцифри 2019 року, хоча 88,4 % населення України, старшого за 18 років, мають доступ до Інтернету вдома, у 53 % населення цифрові навички нижчі за середні, а 15,1 % – не мають таких навичок узагалі. Згідно з дослідженням Програми розвитку ООН 2021 року, за останній рік е-послугами скористалися 53 % дорослого населення України, причому більше е-послугами користувалися чоловіки, ніж жінки; люди з вищою освітою, ніж без вищої освіти; ті, хто працюють або навчаються, ніж пенсіонери; мешканці міст, ніж сіл; з середнім або високим рівнем достатку, ніж з низьким. Це свідчить про недостатню цифрову грамотність і помітну цифрову нерівність.

Як повідомив КМУ, у 2020 році сталося безпрецедентне розкриття персональних даних громадян України, які містилися в базах даних органів державної влади, банківських і комерційних установ, однак були розміщені для продажу в приватному телеграм-каналі. Це свідчить про недостатню захищеність персональних даних громадян.

Зважаючи на брак сучасних смартфонів, доступу до Інтернету та навичок користування е-послугами певних категорій осіб, запровадження обов’язковості та безальтернативності користування деякими додатками (наприклад, «Дій вдома») порушувало цифрові права громадян, а відсутність можливості отримати деякі публічні послуги офлайн (наприклад, е-послуга з реєстрації та оформлення виплат допомоги по безробіттю, спричиненого пандемією коронавірусу на порталі «Дія») – права в ширшому значенні.

Також проблематичною є монополізація надання публічних е-послуг державними установами (до прикладу, наявність деяких е-послуг лише на порталі «Дія»), адже одержавлення ставить під загрозу дотримання цифрових прав громадян (зокрема, доступність до державних послуг і збереження приватних даних), конкуренцію між розробниками, прозорість ціни їх створення, архітектуру, технологічність і безпеку, якість підтримки клієнтів, можливість користувачів впливати на монополіста.

Як демонструють дані опитування громадської думки, проведеного у 2020 році, серед населення України, старшого за 18 років, лише 62 % знали про можливість подати скаргу до місцевих органів влади з приводу інфраструктурних питань через вебсайт, лише 57 % – про можливість ініціювати і підписати е-петицію до органів центральної влади та місцевого самоврядування і лише 54 % – про можливість відкрито повідомити про корупцію у ЗМІ, включно з блогами і соціальними мережами. Тобто рівень обізнаності населення України про інструменти е-участі залишається посереднім.

За даними Індексу місцевої е-демократії 2020 року Центру розвитку інновацій, серед мешканців обласних центрів і вибраних міст України віком від 18 років найвищий показник користування основними інструментами е-демократії становить лише 24,7 % (у середньому на 5–7 %), що свідчить про низький рівень використання можливостей е-участі населенням країни.

Новий закон України про зміни до закону про публічні закупівлі (законопроєкт № 5309) загрожує ефективності порталу публічних е-закупівель Prozorro і містить низку корупційних ризиків. Згідно з оцінкою Трансперенсі Інтернешнл Україна, законопроєкт зобов’язує бізнес під час оскарження закупівель до Антимонопольного комітету України надавати докази порушень їхніх прав й інтересів. Оскільки подібні докази не завжди можливо надати (особливо коли суть скарги стосується тендерної документації), така норма може позбавити бізнес права на оскарження і дозволить Антимонопольному комітету України довільно обирати скарги для розгляду. Навіть більше, цей закон виводить з-під дії  Закону України «Про публічні закупівлі» будівництво великої кільцевої дороги навколо Києва вартістю 85 млрд грн і дозволяє проводити закупівлі до Дня Незалежності України (вартістю 5,4 млрд грн) за переговорною процедурою. Це звужує дії чинних цифрових рішень і тим самим збільшує корупційні ризики.

Згідно з індикаторами урядування Світового банку (World Bank Worldwide Governance Indicators), у 2019 році рівень голосу й підзвітності в Україні перебував на рівні 48,28 процентиля (тобто гірше, ніж у 51 % країн світу). За даними Рейтингу підзвітності міст 2020 року, проведеного Трансперенсі Інтернешнл Україна, середній показник підзвітності 50 досліджених міських рад становив лише 12,5 бала зі 100 можливих. Тобто рівень підзвітності органів центральної влади й органів місцевого самоврядування (включно з онлайн-підзвітністю) залишається доволі низьким.
0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

Розділ 3. Рекомендації щодо пріоритетів реформи на 2021–2022 рр. (наступний річний період, до URC 2022)

Зважаючи на те, що 21 із 23 рекомендацій 2020 року або не виконані, або виконані частково, вони залишаються актуальними і на наступні роки. 


Виділимо пріоритетні серед них:

  1. Провести аналіз виконання урядових концепцій та планів заходів з розвитку електронної демократії та актуалізувати їх.

  2. Створити Національний реєстр електронних рішень (ліцензованого програмного забезпечення, яке закуповується за бюджетні кошти) та їх розробників, залучених експертів. Запровадити принцип «держава за програмне забезпечення сплачує один раз»: придбане за бюджетні кошти програмне забезпечення є відкритим для використання всіма органами влади.

  3. Розробити та ухвалити національну стратегію «Цифрова держава 2025» і відповідні нормативно-правові акти на її виконання, які мають співвідноситися з пріоритетами European Commission Digital Strategy. Базовий документ має визначити підходи, інструменти і бачення розвитку цифрової держави, удосконалення відповідних процедур і процесів загалом.

  4. Розвивати проєкт «Дія», продовжувати диджиталізацію послуг: 150 послуг доступні онлайн до кінця 2020 року, 100 % усіх послуг доступні онлайн до кінця 2024 року (згідно з планом дій Мінцифри). 

  5. Законодавчо визначити принцип «відкритості даних за замовчуванням» і встановити обов’язок розпорядників оприлюднювати всю публічну інформацію у формі відкритих даних. Посилити відповідальність за порушення законодавства у сфері відкритих даних. Оновити та контролювати забезпечення виконання постанови № 835, популяризувати найкращі практики. Розробити та публічно обговорити стандарти даних, які мають публікуватися. Встановити контроль за якістю даних, які публікуються. Бенчмарк успішності політики – досягнення цілі Мінцифри – Україна в топтрійці за відкритими даними, зокрема за оцінками Global Open Data Index, Open Data Maturity Report.

  6. Опрацювати та впровадити нову систему формування реєстрів даних, статистики через реалізацію принципу «дані в реєстрах від першоджерела».

  7. Розробити і внести зміни до Закону України «Про захист персональних даних» з метою запровадження ефективної системи захисту персональних даних, прозорої політики публікації відкритих даних, розвитку відкритих даних з урахуванням правил цифрового простору Європейського Союзу та стандартів GDPR.


Окрім того, варто запропонувати низку нових рекомендацій. КМУ, Мінцифри, центральним органам виконавчої влади, органам місцевої влади та місцевого самоврядування:


  1. З метою посилення інфраструктурної спроможності та зменшення цифрового розриву – збільшити розмір субвенцій на забезпечення доступу до широкосмугового Інтернету більшої кількості населених пунктів та запровадити 5G-зв’язок на всій території країни.

  2. Заради забезпечення сталого та безпечного функціонування е-послуг – розробити і впровадити механізми регулярного моніторингу боротьби з кіберзлочинністю та статистичний облік ефективності роботи відповідних державних установ.

  3. Щоб збільшити рівень користування – провести кампанії обізнаності щодо наявних інструментів е-урядування та е-демократії національного та місцевого рівня, у тому числі тих, що розроблені в межах Ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд» в Україні.

  4. З метою збільшення підзвітності – забезпечити надання аргументованих відповідей на пропозиції громадян, більш повне їх врахування та відповідальність посадових осіб, зокрема у вигляді онлайн-дешбордів і онлайн-трекерів запитів громадян та відповідей влади, які працюють у режимі реального часу, наприклад як у проєкті «Доступ до правди».

  5. Заради посилення прямої е-демократії – збільшити сферу застосування чинних і запровадити нові цифрові інструменти, які надають повноваження ухвалювати рішень громадянам (як-от, е-вибори та е-відкликання представників громадських рад).

  6. Для отримання пропозицій від найбільшого спектра зацікавлених сторін, досягнення консенсусу та максимальної легітимації розробки і затвердження нормативно-правових актів стратегічного значення – запровадити інструменти поєднання кількох видів демократії (таких як учасницької, деліберативної, прямої, цифрової, експертної, ліквідної, рендомної та представницької), зокрема формат громадянської асамблеї.

  7. З метою посилення кібербезпеки, спрощення і автоматизації бюрократичних процедур і зменшення корупційних ризиків – перевести публічні реєстри (зокрема, нерухомості) на технологію блокчейн, завдяки якій оцифрована, токенізована власність дасть змогу користувачам керувати їхніми майновими правами безпосередньо у блокчейн-реєстрі, без посередництва традиційних бюрократичних інститутів або з їх мінімальною участю.

  8. Для виявлення неочевидних корупційних ризиків – посилити аналітичні можливості інструментів громадського моніторингу великих відкритих даних алгоритмами на основі штучного інтелекту, наприклад так, як це здійснюється на порталі громадського контролю держзакупівель Dozorro.

0 коментарів

Коментарі мають можливість залишати аутентифіцировані користувачі

Методологія моніторингу

Дата проведення моніторингу:

05.07.2021

Стан виконання рекомендацій:

Всього рекомендацій: 23
Виконано - 2 (9%)
Частково виконано - 14 (61%)
Не виконано - 7 (30%)
Загрози - 1 (4%)