Антикорупційна політика

Після семи років роботи над створенням і розвитком антикорупційної інфраструктури ми зіткнулися із загрозою її руйнування через скасування норм законодавства рішенням КСУ. Окрім того, на тлі абсолютно нового виклику у вигляді пандемії COVID-19 змінився політичний курс і порядок денний реформ. У березні 2020 року відбулися значні кадрові зміни в Уряді та владі загалом. Запал до реформ та їх результатів суттєво згас. Попри це, робота над законодавчими ініціативами невпинно продовжувалася для виходу з кризи конституційного судочинства, повернення повноцінного функціонала НАЗК та забезпечення роботи інших органів антикорупційної інфраструктури. 

За підсумками 2020 року детективи НАБУ вкотре побили власний рекорд, повідомивши про підозру 201 особі (у 2019 році – 153 особам). У розрізі 2020 року більш продуктивним виявилося перше півріччя – 125 підозрюваних проти 76 у другому. Певний спад активності розслідувань пояснюється відсутністю керівника САП, який за законом має підписувати підозри низці посадовців, підслідних НАБУ. Загалом 2020 року НАБУ і САП запобігли розкраданню ресурсів держпідприємств на понад 800 млн грн, ще понад мільярд повернуто на стадії досудового розслідування. 

Значний виклик для України – відсутність ефективної системи стримувань і противаг, яку можна побудувати лише шляхом посилення ефективності та незалежності інституцій. Україна є парламентсько-президентською республікою та має відповідати всім ознакам такої форми правління.

Частина викликів, описаних у 2019 році у «Принципах Торонто», залишається актуальною. Аудит НАБУ досі не проведено. Потребує відновлення довіра до САП. Керівник САП склав свої повноваження, виконуючим обов’язки голови є його заступник, проте частина повноважень покладена на Генеральну прокурорку, що узалежнює інституцію від її Офісу. Чинна процедура відбору передбачає вирішальну роль у конкурсній комісії представників Парламенту, тож важливо її змінити. Додаткових гарантій незалежності САП не запроваджено. 

Наріжним елементом реформування СБУ є позбавлення органу функцій досудового розслідування. Ця пропозиція наразі реалізована в законопроєкті і заслуговує на підтримку, однак для повноцінного позбавлення цієї функції Парламент має ухвалити також зміни до Кримінального процесуального кодексу України. На жаль, такі зміни ВРУ не розглядала, що може свідчити про наміри фактично зберегти функцію слідства за СБУ.

Впровадження галузевих реформ мало б запобігати корупції, оскільки часто вона є наслідком неефективного управління та відсутності реформ. Утім, такі галузеві реформи нерідко несистемні, неповні, непідкріплені належним фінансуванням та здійснюються повільно через інституційну слабкість органів влади, низьку заробітну плату державних службовців, яка призводить до негативної кадрової селекції, відсутність проєктного підходу до впровадження змін, слабкості інституцій.

Найбільшою загрозою для сталості реформ в усіх сферах залишається нереформована судова система. Парламент ухвалив закон про перезавантаження та очищення органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ, проте більшість його положень згодом було визнано неконституційними. Таким чином, у цьому напрямку з листопада 2019 до травня 2021 року жодного прогресу не відбулося.

1. Верховній Раді України необхідно: 

• забезпечити ефективне очищення судової системи від недоброчесних суддів на всіх рівнях; розблокувати реформу шляхом невідкладного ухвалення законів, які перезапустять органи суддівського самоврядування – Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, зменшать вплив Вищої ради правосуддя на реалізацію судової реформи та, відповідно, мінімізують можливість її подальшого саботажу, забезпечать вирішальну роль незалежних експертів у відборі нових членів органів суддівського врядування, змінять процедуру звільнення сумнівних суддів Верховного Суду;
• ухвалити закон про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 рр.;
• удосконалити закон про НАБУ, щоб усунути положення, які можуть бути потенційно визнані неконституційними; гарантувати неможливість дострокового звільнення чинного очільника НАБУ;
• удосконалити конкурсну процедуру відбору директора НАБУ, забезпечити залучення міжнародних експертів та надання їм вирішальної ролі в процесі відбору; утвердити обрання серед кандидатів одного, а не двох претендентів на посаду;
• змінити конкурсну процедуру відбору керівника САП, забезпечити залучення міжнародних експертів та надання їм вирішальної ролі в процесі відбору, забезпечити додаткові гарантії незалежності САП як інституції;
• запустити прозорий конкурс на голову АРМА та ухвалити закон для більш ефективної реалізації АРМА функції з управління активами;
• ухвалити новий закон про СБУ, яким позбавити її нетипових правоохоронних повноважень і повноважень у сфері протидії корупції, боротьби з економічними злочинами та організованою злочинністю, перетворивши СБУ на спеціальну службу, сфокусовану на боротьбі з тероризмом та протидії іноземній розвідці;
• остаточно позбавити Національну поліцію права розслідувати економічні злочини;
• удосконалити законодавство про інститут депутатської недоторканності через скасування монополії Генерального прокурора України на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей;
• забезпечити обов’язковість проведення антикорупційної експертизи проєктів нормативно-правових актів і чинних нормативно-правових актів.

2. Міністерству юстиції України – затвердити та реалізувати ефективний механізм верифікації бенефіціарних власників.

3. Керівникам центральних органів виконавчої влади та антикорупційним уповноваженим за сприяння та координації оновленого НАЗК – сфокусуватися на виявленні та усуненні чинників, що дають змогу вчиняти корупційні правопорушення.

НАЗК необхідно забезпечити незалежність і посилити професійний рівень, ефективність уповноважених з питань запобігання та протидії корупції; розробити та запровадити інструменти дієвого залучення експертної громадськості до розроблення та моніторингу виконання антикорупційних програм органів влади та місцевого самоврядування.

4. Парламенту та НАЗК – удосконалити загальні засади та особливості приватного фінансування партій; підвищити ефективність системи державного фінансування партій; підвищити ефективність державного контролю та юридичної відповідальності за дотриманням законодавства про фінансування партій; обмежити телевізійну політичну рекламу (агітацію) на загальнонаціональних та регіональних ЗМІ.